В. Журавський: Коли потрібні перевибори в парламент і якими вони повинні бути

Будь-які чесні вибори – це перезавантаження політичних симпатій. Але нині для них не час. Ділиться роздумами Віталій Журавський у виданні Forbes-Україна.

Питання перевиборів у парламент – це фактично питання своєрідного перезавантаження політичних симпатій. Те, що країна у змозі провести по-справжньому демократичні вибори, – це факт. Інше запитання: чи потрібні вони саме тепер, у період війни.

Проводити вибори в державі, уряд якої не контролює цілі міста й навіть окремі регіони, небезпечно. Виборчий процес на проблемних територіях можуть зірвати. Відповідно, громадяни, які там проживають, будуть позбавлені права мати свого представника у найвищому законодавчому органі. А це мільйони виборців.

Про необхідність перевиборів сьогодні не говорить тільки ледачий. Проте жодних юридичних основ для перезавантаження парламенту нема. І навіть якщо керуватися тільки політичною доцільністю, перш ніж іти на перевибори, потрібно як мінімум прийняти нову Конституцію (досі нема навіть її проекту) і, по-друге, ухвалити новий закон про вибори в парламент країни (якого теж нема).

І тут починається найцікавіше. Деякі політики ратують за вибрання майбутніх парламентаріїв на основі пропорційної системи з відкритими партійними списками. На мій погляд, протягнути таку норму в стінах Верховної Ради доволі проблематично. Таку систему не підтримають насамперед мажоритарники. Якщо й проводити перевибори, то найкращий спосіб для цього – обрати народних представників за мажоритарною системою. Тільки в такому разі люди зможуть оцінити персонально кожного з претендентів на депутатський мандат.

На користь мажоритарки свідчить і той факт, що більшість наявних партій – це чиїсь фінансово-олігархічні проекти, які до всього іншого ще й деідеологізовані. І часто під час парламентських виборів за закритими партійними списками виборці знають лише кілька людей із першої п'ятірки. Отже, голосують за «котів у мішку».

Тільки мажоритарна система дасть змогу привести в парламент нових гідних людей, які у своїй діяльності спиратимуться на конкретних виборців того чи іншого регіону і діятимуть в інтересах людей. І тут варто визнати, що шанси провести вибори виключно за мажоритарною системою – мінімальні. Проти будуть ті, хто не має свого округу й обраний за пропорційною системою із закритими партійними списками. Попереду – жорстка дискусія.

Найголовніше, яку б систему не обрали парламентарії, – перевибори можна проводити лише після закінчення війни, щоб у голосуванні брали участь усі виборці України заради збереження її в цілісності.