Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

27.03.2013
Малин

90-річний ювілей відсвяткувала Броніслава Малашевська


Нелегким виявилось життя 90-річної учасниці Великої Вітчизняної війни Броніслави Альбінівни Малашевської.

Народилась жінка у селі Міньківка сусіднього Радомишльського району. У родині разом із нею ріс і рідний брат. Батько Альбін та мама Коломія працювали у колгоспі. Тримали чимале господарство: корову, пару коней, кури.

- Невимовно тяжко нам було тоді, коли нас «розкулачили», забравши хату, сарай, усю домашню живність, - пригадує бабуся.

– Батька тоді відправили на Урал. Хату ми тоді складали по дощечці всі гуртом. Спали, вкриті рядюжками, вкривались і мохом, одягу не було.

- Я закінчила сім класів Ворсівської школи. Вчитись мені подобалось. Пам'ятаю, коли пішки дійду ногами до додому, то вже й темно. Але вчила уроки під лампу до пізньої ночі. Під каганець та керасинові ліхтарі читала художню літературу. Разом із чотирма дівчатами із села поступила до малинської медичної школи, третій випуск якої закінчила 1940 року.

- Внутрішні хвороби у нас тоді викладав відомий лікар у Малині Іван Соснін. Він дуже нам подобався. Завжди був пунктуальним, ввічливим, спокійним. Практичні заняття у нас проходили на паперовій фабриці. Пам'ятаю, що після занять хірургії, він вчив нас як правильно робити перев'язки. Після занять дозволяв нам відпочити - покупатись у ванні підприємства. Під час занять до батька прибігала і його донька Ніна. Вона під час перерв між заняттями ділилася із нами, своїми ровесницями, дівчачими секретами, часто жартувала, посміхалася. Нам подобалась її густе чорняве волосся і довга коса.

- У Голод люди їли верес, варили і парили цвіт липи, акації, - пригадує бабуся. Ми ж варили буряки, мама знайде і приховає десь трішки картоплі і варила нам по декілька штук щодня. Спасала нас і наша годувальниця корова. Мама возила на базар молоко, сир, сметану і обмінювала на інші продукти харчування. Купувала декілька фунтів муки і пекла вдома запашний хліб.

Багато людей пухли від голоду на вулицях села. Жила у селі жінка, яка різала і продавала м'ясо односельців…

- Про війну нам ніхто нічого не розповідав, - продовжила розмову бабуся. Коли вона розпочалася, все почало зникати з полиць магазинів. Мій брат пішов у армію. А мене, випускницю медшколи, направляли у Чуднів, пізніше – Львів. Та я залишилась у рідному селі. Коли німці зайшли у село, почали відбирати молодих і здорових дівчат для роботи у Німеччині. Я переховувалась із подружками у канавах, втікали у ліс аж до Федорівки. Тут була передова.

- Під гучні залпи катюш ми короткими перебіжками через Королівку втекли назад додому. У нашій хаті вже проживали шестеро німців. Я не знала, що робити, куди дітись. На подвір'ї зустріла одного чехословака, який порадив мені до вечора пересидіти на горищі, поставив мені драбину. Ховалась я і в корівнику.

- Через деякий час мені дозволили німці працювати на кухні, чистити картоплю, готувати їм їсти. Доїла корову. Непогано вони і харчували нас, дівчат. Давали хліб, масло, повидло. Під Новий рік німці нарядили у нашій хаті ялинку. Але, коли їм хтось подзвонив, вони вмить зібрали свої речі і кудись поїхали. Пізніше ми дізнались, що їх переслідували партизани.

Після війни Броніслава Альбінівна працювала у колгоспі. Чоловік Михайло працював головою, вона – обліковцем, ланковою на хмелю. Сім років пропрацювала й бухгалтером Міньківської сільської ради. Коли за життєву межу відійшов коханий чоловік, жінка 1984 року переїхала у Малин – доглядати внуків. Виховала і дала путівку у доросле життя трьом дітям – Анатолію, колишньому лікарю-стоматологу, який проживає із родиною у Житомирі, доньці-вчительці молодших класів ЗОШ №4 Валентині та сину Станіславу, які із сім'ями проживають у Малині. Дочекалась бабуся і чотирьох онуків – Олега, Вадима, Альону, Інну. Тепер допомагає няньчити і трьох правнуків – Юлію, Валерію та Вероніку.

- Коли бабуся переїхала у Малин, ні дня без роботи не сиділа, - розповідає онука, медсестра Альона. – Вона тримала корову, телят, порося, курей. Ми завжди із братом допомагали їй пасти корову. А які смачні пекла бабуся пироги із повидлом і яблуками, вареники, налисники…

Років десять уже бабуся доглядає лише курей та собаку. По подвір'ю ходить ще без ковіньки. Але ще й нині вона варить їсти. Дивиться телевізор. Особливо полюбляє дивитись боксерські поєдинки за участю братів Кличків, телесеріали тощо. Газету «Малинські новини» уважно перечитує в окулярах від першої до останньої сторінки. Рано і ввечері молиться Богові. Раніше онук возив її до костелу святої Анни. Зараз уже не здужає...

22 березня Броніслава Альбінівна Малашевська відсвяткувала 90-річний ювілей. Довгих років життя своїй дорогій мамі, турботливій бабусі, прабабусі побажали її діти, онуки, правнуки, племінниця Ліна з чоловіком із Бєлгорода (Росія). З роси й води вам, Броніславо Альбінівно, на довгії і благії роки!

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.
На знімку: 90-річна учасниця Великої Вітчизняної війни Броніслава Альбінівна Малашевська.
Фото автора.


 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація