Чому на Новий рік прийнято наряджати ялинку?

 Всі ми любимо красивий і казковий звичай прикрашати на новорічні свята ялинку. Ця всесвітня традиція має дуже багатуісторію, І без неї навряд чи можна уявити святкування головних зимових свят. Чому ж ми вбираємо саме ялинку і як з'явився цей звичай?

Згідно стародавній легенді, ялина стала символом Різдва за бажанням небесних сил. Коли у Віфлеємі, в убогій печері, народився Спаситель, під спів ангелів на темному небі з'явилася нова яскрава зірка. Почуй божественному чудом, до печери поспішили не тільки люди, а й тварини і рослини. Кожен намагався показати новонародженому свою щиру радість і принести якийсь подарунок. Рослини та дерева дарували Немовляті свої пахощі, квіти, плоди і листя.

На радісну подію поспішала з далекої півночі і Ель. Вона прийшла самою останньою і, соромлячись, встала осторонь. Всі здивовано запитали її, чому вона не заходить. Ялина відповіла, що їй дуже хочеться увійти, але їй нічого подарувати Божественному Немовляті, і вона боїться налякати Його або вколоти голками. Тоді рослини поділилися з ялиною своїми дарами, і на її гілках стали красуватися червоні яблука, горіхи, яскраві квіти і зелені листочки. Ель дуже зраділа, подякувала всім, і тихо підійшла до Ісуса. Немовля посміхнувся, побачивши красиву, різнобарвну, добру Ялину, і тоді над самою її верхівкою ще яскравіше засяяла Вифлеємська зірка ...

По іншому, схожому переказами, Ель не пустили до Немовляті горді Маслина і Пальма, насміявшись над її колючими голками і липкою смолою. Скромна Ялинка не стала заперечувати і сумно дивилася в світлу пахучу печеру, думаючи про свою негідності зайти в неї. Але Ангел, який чув розмову дерев, зглянувся над ялиною і вирішив прикрасити її гілки небесними зірками. Ялина чудово засяяла і зайшла в печеру. У цей момент Ісус прокинувся, посміхнувся і протягнув до неї ручки. Ялина зраділа, але не загордився, і за скромність Ангел нагородив добре деревце, зробивши його відтепер знаменням світлого свята Різдва.

У давні часи люди обожнювали природу і вірили в існування духів, що живуть, переважно, в лісах на хвойних деревах. Вважалося, що саме надприродні лісові істоти викликають люті морози, насилають хуртовини і заплутують мисливців, а особливо сміливо духи ведуть себе довгими грудневими ночами. І тому, щоб уберегти себе і своє майно від витівок лісових істот, люди намагалися всіляко задобрити їх: прикрашали ялинки різними плодами і частуваннями, виголошували спеціальні змови і здійснювали таємничі обряди. До того ж, вічнозелена ялинка здавна символізувала саме життя.

Європейці переконані, що поширити звичай наряджати ялинку допоміг і глава німецької Реформації Мартін Лютер. Одного разу, напередодні Різдва, морозної зоряної вночі, він повертався додому через ліс і, вирішивши зробити родині сюрприз, приніс ялинку. Її прикрасили свічками і бантиками. Після цього випадку багато хто став брати з нього приклад.

Перше письмове свідчення про прикрашених ялинках, датоване 1605 р., звучить так: «У Страсбурзі на Різдво приносять в будинку ялинові дерева, і на ці дерева кладуть троянди, зроблені з кольорового паперу, яблука, вафлі, золоту фольгу, цукор та інші речі» .

На початку XIX ст. цей гарний німецький звичай став поширюватися на території Північної Європи. В Англії, Франції, Америці повсюдно ставити і прикрашати різдвяні ялинки стали лише в середині XIX ст.

В цей же час ялинка стала різдвяним деревом і в Росії. Правда, указ Петра I напередодні 1700 р., що закріплює перенесення Нового року на 1 січня, теж був такий: «За великим вулицях, у нарочитих будинків, перед воротами поставити деякі прикраси від древ і гілок соснових і мозжевелевих». Але про ялинку як прикрасу будинку ще не йшлося. Німці, які жили в Росії, дотримувалися свої звичаї, але росіяни не поспішали їх переймати.

Є згадка в літературі про те, що перша різдвяна ялинка в Росії була влаштована Миколою I в кінці 1830-х років. У той час російська знати захоплювалася німецькою літературою і західними манерами. Посприяли поширенню традиції ... петербурзькі кондитери швейцарського походження, які пропонували до свята готові вбрані деревця і солодощі з ялинкової символікою. До кінця 1840-х років ялинка стала звичним атрибутом різдвяного свята. Дерева прикрашали виробами з кольорового паперу, фруктами, рафінадом і мішурою.

До речі, про новорічну мішуру теж існує легенда. Дуже давно жила одна добра жінка, у якої було багато дітей, вони були дуже бідні, і їй доводилося дуже багато працювати. Увечері перед Різдвом жінка нарядила ялинку, але прикрас у неї було зовсім мало. Вночі на гілки ялинки приповзли павуки і сплели павутину. Побачивши це, і пошкодувавши бідну матір, Ісус Христос благословив дерево, і павутина перетворилася на сріблясту мішуру ...

В кінці 20-х років XX століття ялинка в Росії була заборонена разом зі святкуванням Різдва і навіть Нового року. Але в 1936 році повернулася як атрибут саме новорічних свят.

З наступаючим Новим роком!