Хто будував храм у центрі Малина

 «Не я зцілюю, через мої руки Господь Бог зцілює, Матір Божа зцілює»

«Правящий архиерей Митрополит Агафангел подготовил и отправил Обращение в разные инстанции власти в Украине:

Обращение

Прошу принять меры для предотвращения рейдерского захвата Покровского храма Русской Православной Церкви Заграницей в городе Малин Житомирской области, Соборная площадь, 3…»

Детально за посиланням https://www.facebook.com/groups/

Серед іншого у тексті є таке: «Цей храм збудовано за кошти наших парафіян з усього світу, без допомоги влади…»

Невже?

Невже «у місті Малін» (так написано у зверненні) не пам’ятають, як будувався цей храм?

Будували його всім світом, і саме за участі влади. То навіть була не участь, а прохання, від яких на той час не можна було відмовитись — добровільно-примусове будівництво. Будували всі підприємства, які ще не згинули на той час, мали матеріальні ресурси й кошти, будували новоявлені підприємці…

І от вам — без влади, за кошти парафіян з усього світу.

Це неправда. Покровський храм у Малині перейшов під юрисдикцію РПЦЗ не раніше 2002-го року, і до того часу вже був збудований. 

Залишимо осторонь конфлікт поміж УПЦ МП та РПЦЗ. Жодна з цих церков, які боролися не лише за землю, а й за вірян, насправді за своєю суттю не є українськими, хоча їх парафіяни — українці, і лобами зіштовхували саме їх.

Згадаємо історію будівництва.

Свято-Покровський храм — це остання мрія матінки Горпини. Побудована за кошти своєрідного благодійного «фонду», який вона зібрала, маючи великий авторитет та шану через дар цілительства.

Орієнтовний початок будівництва 1995–1996 роки.

Ось що писала газета «День» у 2002 році.

«Відновленню і зведенню храмів матінка Горпина віддала і віддає значну частину своїх, нині вже не таких великих, сил.

Ходила з іконою Божої Матері по людях і просила допомогти в богоугодній справі, зверталася до районних та обласних керівників, голів господарств і директорів підприємств, а також до підприємців, депутатів і навіть до дружини Президента.

Люди відгукувались, і стоїть тепер, обновлена від фундаменту до куполів, велика дерев’яна церква Миколи Чудотворця у сусідній Ворсівці (гарна церква, треба сказати), постала невеличка, але дуже ошатна церква Святого Пантелеймона у рідній Горині, з-під вівтаря якої б’є цілюще джерело.

Більш як 8 років тому (1995-1996 рр. – прим.) з ініціативи бабусі Горпини розпочалося зведення церкви Покрови Пресвятої Богородиці у центрі Малина.

Активну роль у її будівництві, і це відомо у місті, з самого початку брав настоятель Свято-Покровського приходу отець Василій (в миру Василь Демченко, колишній вояк, демобілізований з армії за станом здоров’я, зараз йому 41 рік).

Спочатку думалося, що справа обійдеться ремонтом і добудовою під церкву переданого громаді колишнього приміщення ЗАГСу. Отець Василій власноруч і разом з парафіянин розбивав стіни старого складу, перевозив цеглини, місив глину, тягав дерев’яні крокви.

Поступово зводилися стіни храму, справа дійшла до зведення куполів. Однак трохи більше 3-х років тому (орієнтовно 1998р. – прим.) було вирішено на цьому місці поставити нову церкву. Стару знесли, а поруч поставили нову дерев’яну будівлю, яку прикрасили та пристосували для ведення богослужінь прихожани.

Проєкт нової церкви розроблявся з урахуванням чорнових ескізів, що малював сам настоятель. До справи залучилося багато людей — сама матінка Горпина разом з дочкою Марією їздила і до Житомира, і до Києва, де просила підтримки у місцевої столичної влади, відомих у країні людей.

На її прохання відізвалися тодішній губернатор області Володимир Лушкін, його перший заступник, а нині голова Житомирської облдержадміністрації Микола Рудченко, які, своєю чергою, підключили різні підприємства і організації.

Завдяки цьому на будівництво церкви надходили як гроші (десятки й сотні тисяч гривень), так і будівельні матеріали — цегла, залізобетонні плити, оцинкована жерсть, дошки тощо. Матінка Горпина як за допомогою добрих людей, так і за свої гроші придбала також десятки кубічних метрів пиломатеріалів, сотні кілограмів фарби.

На 4 тисячі гривень закуплено ікон у Києво-Печерській лаврі. У стадії виготовлення знаходяться царські ворота та іконостас.

Як говорив голова Малинської райдержадміністрації Микола Дідківський, відчутну роль у залученні спонсорів для будівництва Покровського храму відігравало і відіграє керівництво району.

За його словами, тоді зробили все, щоб до кінця нинішнього року новий храм прийняв парафіян. Відносно невеликі, але щирі пожертвування робили самі віряни.

Хід робіт контролював безпосередньо отець Василій. І вже до осені минулого року (на межі 90-х – 2000-х) центр Малина прикрасила ажурна споруда, увінчана п’ятьма куполами з хрестами. Залишилося провести оздоблювальні й внутрішні роботи, впорядкувати подвір’я…»

Гарно запрягали, та погано поїхали. Вже понад десять років храм, який розташований на найпочеснішому місці, став храмом бога Сonflictus. Сварки, бійки, суди — те, чим він запам’ятався. І буде він в такому маргінальному стані до часу, поки не стане українським.

Лукавлять… Лукавлять в РПЦЗ.

Дійсно храм будували «всім світом», але цей світ зводиться до малинців, до посадовців з малинським корінням, до малинського земляцтва й ніяк не за кошти парафія РПЦЗ «з усього світу».

ДЖЕРЕЛО: MALYN.MEDIA