Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Житомиряни з початку року витратили на нові авто 17 млн доларів

9.05.2019
Малин

Малинські хроніки: «Не ждано — не гадано наше село Владівку одлучено од малинської волості...»


У випусках газети «Рада» 1913 року актуальною є тема адміністративно-територіальних змін.

На початку року у газеті пишуть про те, що в Державну думу подано прохання про поділ Радомисльського повіту. Як відомо, він був найбільший по території на теренах «Юго-Западного края», і мав видовжену форму.

«...Тепер міністерство внутрішніх справ побажало вияснити думку про це радомисльського повітового та київського губернського земства. Радомисльське земство визнало поділ повіту необхідним. Губернська управа з цим згодилася…».

Після поділу мав утворитися Чорнобильський повіт, а сам Чорнобиль — стати містом. Але таке сталося вже за нових історичних умов — у 1919 році, і не надовго.

В той же час, як хотіли поділити повіт, поділили і Малинську волость, чим спричинили «велику кривду». Так у січні 1913 року газета «Рада» пише:

«У київському губернському по справам селянським присуствії.
Київське губ. по справам селянським присутствіє постановило з 1 января 1913 р розділити малинську волость, радомисльського повіту на дві самостійних волости. Нова волость буде називатись «Стремигородською» і в цю волость входять такі пункти: с.с. Шершні, Рудня Шершенівська, Рудня Рихта, Перегорщ, Соболівка, Старики, Мелені, Новаки, Хотинівка, Зубівщина, Стремигород, Писарівка, Каменка, Владівка, Сичівка-Стремигородська і с. Тростянець…».

А вже в липневих номерах є велике посланіє від жителів села Владівка. Вони були не в захваті, що їх відірвали від Малина.

«ВЛАДІВКА, радомисльського повіту (на Київщині). Кривда.
Не ждано — не гадано, не питаючись згоди селян, наше село Владівку одлучено од малинської волості і прилучено до новоутвореної волості — стремигородської. Ця подія впала на голови владівщан великою кривдою.

Владівка входить в обсяг м. Малина, як торговельно-промислового осередка. В цім же містечку міститься і наше кредітове товариство, до якого кожний з наших селян має ті або инші відносини; шлях у Малин вигідний, зручний, — так що, їдучи в малинську волость, була спромога заразом полагодить і свої власні справи, не гаючи зайвого часу, не тратячи зайвих грошей.

Тепер всіх цих вигод і зручностів владівщане позбавлені: глухий закуток — Стремигород — не тільки ніяких, органичних звязків з Владівкою не має, він ще лежить од нас далеко, їхать до нього доводиться кріз волинську губернію, по болотах та нетрях.

Одно горе! Свою кривду владівщане намірялись вияснить начальству, обравши для цього двох уповномочених: Тимофія Бондарчука і Прокопа Юрченка. Одначе, уповномочні ніде ні до чого не достукались. Що нам робить — і сами не знаємо.»

Що цікаво, згідно довідника «Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи» 1910 року, Стремигородська волость існує, хоч вже й урізана (на цей рік (1910) Чоповичі у складі Малинської волості, а раніше входили до Стремигородської).

Тож можемо допустити, що станом на 1913 рік Стремигородська волость була зліквідована, і її знову утворювали шляхом поділу Малинської.

Бачимо, — і тоді «децентралізація» аж гуділа.

* * *    

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook 

 

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація