Малинські хроніки: «Небезъинтересныя подробности усройства вокзала Малинъ»

Терра інкогніта — незвідана земля. Саме так можна описати знання про наше місто вже в новітній історії. Ми говоримо про час, коли добре було розвинено печатне слово — період з кінця 19 століття і до 50–60 років минулого століття. Можна констатувати, що хроніки життя, як складову історії краю, ніхто не збирав і не систематизував, а все відбувалося як в прадавні часи, — з уст в уста. Але, як не прикро, люди покидають цей світ, і з ними йде історія.

Тож ми вирішили якоюсь мірою заповнити прогалину рубрикою «Малинські хроніки», в якій відстежимо життя нашого міста та округи по публікаціях тогочасних газет, які є важливим джерелом історичних відомостей.

Розпочнемо з цікавої історії про будівництво залізничного вокзалу.

От що писав власний кореспондент газети «Киевлянинъ» у січні 1902 року.

«У нас теперь составляет злобу дня устройство вокзала «Малинъ», не в местечке, а 3-х верстах от него, в с. Городище. Небезинтересные подробности этого следующие.

Через наше местечко пролегает военно-транспортная дорога из Радомысля в Овруч, по которой передвигается ежедневно масса подвод, и, когда здесь устраивалася Киево-Ковельская железная дорога, никто из наших обывателей не сомневался, что вокзал будет устроен именно в ближайшем к местечку пункте пересечения этой бойкой транспортной дороги, тем более, что по утвержденному плану Малина, в нескольких саженях от этого пункта включена земля в черту местечка и местность здесь везде ровная и вполне удобная.

Но к сожалению вокзал, хотя и называется «Малинъ», обустраивается на Городищенской земле, вдали от местечка, в совсем глухом уголке, и в крайне низменной местности — в болоте, потребовавшей капитальной и, разумеется, очень дорогой насыпи.

Ясное для всякого несоответствие этого болота подтверждается еще и тем, что сообщение к нему от местечка пролегает через гору и овраги проведение по которым необходимого и уже «решенного» подъездного пути (шоссе) потребует (в ущерб казне) много лишних денег.»

Можемо тільки здогадуватися, чому все так вийшло не логічно з точки зору тодішнього обивателя. Як варіант: влаштування залізничної станції ближче до майбутніх каменеломень, аніж до «массы подвод», було більш раціональним.

У цьому дописі автор також повідомив про нещасний випадок на паперовій фабриці. Чоловік на лінії «где разделяются тряпки, как то попал в машину зубчатку, вмиг превратившую его в кровавую массу. Полиция приступила к дознанию». Автор також зазначає, що подібний випадок був минулого року, і фабрика виплатила родині 400 рублів, але «страхование жизни своих рабочих она однако не практикует».

По «вокзальній темі» додаємо фото, яке в інтернет мережі прижилося як «розрушений вокзал станції Малин, під час німецької окупації», або «ЖД Малин Ukraine Russland 41 Malin». Насправді фото з'явилося на німецькому ebay, і мало оригінальний підпис: Ukraine_Russland_41_Malin_zersterte_kirche_kathedrale (спустошений церковний собор). Одностайної думки, що це саме Малин — нема.

Сучасні фото радують око. Вокзал – окраса нашого міста.

 * * *   

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook