Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

18.08.2022
Малин

«Оперувати не припиняю»: інтерв’ю з новим директором Малинської лікарні


 «Треба підключатися до керівництва, бо так виглядає, що ми десь не туди йдемо»

Минулого тижня призначили нового керівника Малинської міської лікарні. Директором головного медзакладу міста став 44-річний хірург Антон Гончарук. Щоправда, зараз він офіційно у статусі виконуючого обов’язки.

Народився Антон Віталійович у селищі Дзержинськ (тепер Романів) на Житомирщині. Понад 20 років працює лікарем-хірургом Малинського міськрайонного територіального медичного об’єднання. Є учнем досвідченого лікаря-хірурга, почесного громадянина Малина, завідувача хірургічного відділення Анатолія Івановича Гаманюка.

Журналістці MALYN.MEDIA вдалося коротко поспілкуватися із новопризначеним керівником – про проблеми медицини Малина, брак спеціалістів та першочергові плани на новій посаді.

20 МЛН НА ТОМОГРАФ

– Антоне Віталійовичу, насамперед вітаємо вас з новим призначенням! Чи було це для вас несподіванкою?

– Скажу відверто: несподіванкою це не було. Розмови такі йшли давно. Були певні обставини, які стримували це призначення. Зокрема, брак хірургів. Тому, попри нову посаду, я продовжую працювати на ставку хірурга й надалі.

– Тобто, ви будете поєднувати фактично дві роботи?

– Так, іншого виходу поки що немає. Бо залишилися планові операції, і все інше. Але треба підключатися до керівництва, бо так виглядає, що ми десь не туди йдемо…

– Що ви маєте на увазі?

– Є і поточні проблеми, і більш глобальні питання, які не вирішиш ані за один день, ані за місяць. Зараз у нас серйозно пролягає кадрова політика. Є певні спеціальності, яких в нас немає. І цей фактор заважає нам робити якісь кроки у розвитку.

Також важливим питанням є встановлення комп’ютерного томографа, про який вже роками йде мова. Свого часу була можливість його встановити, але чомусь вирішили відкласти це питання. Не знаю: чи не захотіли, чи не змогли…

– Це за чийого керівництва?

– Давайте без прізвищ. Це ще було років десять чи більше тому. Тоді мали апарат поставити у нас, але поставили у Коростені. Зараз інтенсивно шукаємо фірми, які готові нарешті забезпечити Малин томографом. Це непросто, бо дуже дорого. За останніми підрахунками, мовиться про близько 20 млн грн.

– Тобто це має бути комерційний проєкт? Місто ж не потягне…

– Звісно. Місто і лікарня можуть максимум кабінет обладнати. Хоча зазвичай компанії, які займаються такими апаратами, все роблять «під ключ». Зокрема, й облаштовують приміщення під необхідні стандарти. Це прописано у договорі. Тому шукаємо спонсорів, підприємців, які готові нам допомогти у цьому.


З колегами

КАДРОВІ ПИТАННЯ

– Ви згадали про брак кадрів. Кого конкретно не вистачає?

–  Нам потрібні хірурги, щоб забезпечити цілодобове чергування хірургії. Є потреба також у гінекологах. Хоча б одного анестезіолога треба. Також невропатологів варто залучити. Травматологи у нас ніби і є, але обоє пенсійного віку. Є двоє молодих хлопців, які працюють на цих посадах, але таких рук має бути ще більше. Зокрема, у воєнний час.

– У березні ваш попередник, Тарас Шевченко, зазначав, що багато молодшого персоналу виїхало в евакуацію. Чи повернулися вони зараз?

– Практично усі повернулися, зараз із молодшим персоналом проблем немає. У нас також є списки на випадок надзвичайної ситуації – мова про тих людей, які готові екстрено підключитися до роботи. Це пенсіонери, також нас підтримували волонтери.

– А яка ситуації із зарплатами?

– На сьогодні всі зарплати виплачені, заборгованості немає і на цей місяць в нас кошти є. Ми залежимо від НСЗУ. Віримо у краще.

 До слова, у яких ви стосунках із Тарасом Шевченком, який керував закладом до вас? Зараз він на посаді начмеда.

– Ми обоє хірурги, стоїмо разом в операційній. У нас абсолютно гарні стосунки. Також станом на сьогодні ми єдині, хто займається лапароскопією в районі.

ПРО СТОСУНКИ З ВЛАДОЮ

– Малинська лікарня має статус опорної. Чи зараз цей статус в принципі актуальний і виправдовує себе?

– Статус є, але не все так, якби мало бути. Там є певний пакет вимог, які надали ще у 2020-ому, і які мали переглядатися у 2023 році. Але, звісно, у зв’язку з війною багато планів відклали. Зокрема, частину не можемо реалізувати через брак коштів. Десь – просто змістилися пріоритети, нема часу. Мусимо підлаштовуватися.

– Чи є у вас порозуміння з місцевою владою. Політично ви близькі, з однієї партії… Якщо відкинути політику і говорити про речі практичні, буденні – вам вдається домовлятися зараз?

– На цей час так. Взагалі однією з вимог було те, щоб ставити медицину у пріоритеті й надалі. Це те питання, яке лежить в основі будь-якої розвиненої громади, будь-якого розвиненого міста. Нам треба серйозні зміни.

ПРО РЕАБІЛІТАЦІЮ ВІЙСЬКОВИХ У МАЛИНІ

– Під час активних бойових дій на Житомирщині Малинська лікарня приймала поранених бійців. Але тоді про це активно не говорили…

– Так, військових приймали з кінця лютого по травень включно.  Було багато складних випадків, було непросто. Незалежно від того, який в тебе стаж хірурга, але воєнний час ставить перед будь-яким медиком нові виклики.

– А зараз у лікарню везуть поранених?

– Ні, зараз таких пацієнтів не маємо. Але хочемо зв’язатися з військовим госпіталем і брати до нас хворих на реабілітацію. Оскільки в нас є пакет по такій реабілітації, є необхідні умови.

Єдине – розташування не дуже підходить: Малин близько до кордону, невідомо, чи керівництво погодиться на таку локацію. Такий госпіталь є у Романові. Там працює моя мама, тому знаю про це. Будемо пробувати організувати таку послугу й у нас.

– Лікарня планує встановити кисневу станцію за майже мільйон гривень. На якому етапі зараз цей процес?

– Чекаємо на прийняття в експлуатацію. Зараз маємо чимало господарських витрат на облаштування приміщення. Цю кисневу станцію планували ще раніше, але через війну відклали.

– Ви є учнем знаного в області хірурга Анатолія Гаманюка, маєте чималий досвід. Зараз перед вами зовсім іншого спектру виклики – менеджерські. Думали про те, як попередній досвід вплине на новий?

– Нічого зайвим не буває: на своїх помилках вчилися, на чужі – дивилися. Все це заклало основу. Добре, що і зараз є кому підказати, колеги готові допомагати. Маємо повне розуміння у колективі – це важливо, щоб впевнено рухатися далі. Я не можу гарантувати, що у мене вийде, але відчуваю у собі силу і бажання спробувати. Дякую громаді за довіру!

Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО

Читайте також – Три дні йшов лісом з уламком в серці: малинський хірург пригадав унікальний випадок порятунку воїна. ФОТО

 
Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація