Тепер тут ростуть бур’яни…

З­-поміж двох десятків колишніх колгоспів Малинщини КСП імені Ніни Сосніної, розташоване в с. Головках, було на хорошому рахунку.

Як розповіли старожили, тут утримували корів, коней, овець. Були великими надої молока. Мали роботу жителі села. Часто під час обідньої перерви у кімнатах відпочинку на фермі лунали жартівливі українські народні пісні, котрі виконували аматори сцени села та району. А які врожаї льону­довгунця, кормових буряків, картоплі, жита, пшениці збирали у цьому господарстві! Чудовим був тракторний парк.

У селі ще й досі пам’ятають тракториста Петра Яценка, котрий від зорі до зорі трудився на тракторі, а влітку — на комбайні, мав золоті руки; водіїв Анатолія Мелещенка та Антона Охрімчука; моториста Михайла Харитонова; бухгалтера Галину Пономар; завфермою Зінаїду Мелещенко; завгара Миколу Науменка. Були в селі своя пилорама, і гуртожиток, і контора…

Нині від колишнього колгоспу­передовика лишилися поодинокі розвалені стіни корівників, чорні дерев’яні балки та побиті шифер і цегла, бо цілі давно вже «осіли» в домівках спритних господарів та заїжджих гастролерів.... Що можна було здати на металобрухт, вже давно поздавали.

—Коли йду повз ферму, серце кров’ю обливається,—говорить колишня вчителька Головківської школи, відмінник народної освіти Єлизавета Марченко. — Не можу повірити, що за якихось 20 років усе кануло в Лету, розграбувалося й стало нікому непотрібним. А тут же раніше вирувало життя, працювали цілими родинними династіями…Така ж доля спіткала й ферми в Жовтневому, Червоному Лані та Лісовому.

Невже все так і буде далі стояти без справжнього господаря?

Джерело: Житомирщина, Галина Кавун