Згідно Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження громадянина на випадок своєї смерті. Зазвичай за заповітом людина при житті визначає кому належатиме її майно після смерті та може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. При житті заповідач може безліч разів змінювати заповіт.
А чи можливо визнати заповіт недійсним вже після смерті заповідача?
Оскільки заповіт є правочином, на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у Цивільному кодексі немає спеціального застереження. Відповідно будь-який правочин можливо оскаржити.
Підстави для визнання заповіту недійсним зазначені в статті 1257 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що:
1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Це означає, що за позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.
Крім того, заповіт складений особою, яка не мала на це права, зокрема, особою з обмеженою цивільною дієздатністю або недієздатною (тобто особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними), малолітньою, неповнолітньою особою (які не досягли 18 років), представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (не додержана письмова форма, не підписаний особисто заповідачем, крім випадку передбаченого ст.. 207 ЦК України, нотаріально не посвідчений), взагалі є нікчемним, а тому на підставі статті 215 Цивільного кодексу визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
Однак на практиці встановлення недійсності заповіту відбувається лише за рішенням суду.
Лише після визнання заповіту в судовому порядку недійсним, спадкоємець, якого позбавили права на спадщину може спадкувати майно на загальних підставах.
Також необхідно пам’ятати, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується на загальних підставах спадкоємцями за законом, до їх числа входять і ті спадкоємці відповідної черги за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом. Це положення закону в певних випадках може дати можливість уникнути судових тяжб.
Інші статті шукайте за тегом ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ
Консультує юрист
Мельник Олександр Вікторович
м.Малин вул..Грушевського, 43 (2 поверх)
тел. (095) 49-48-758
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер:
.png){kind=small}
