Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

25.02.2018
Житомирщина

100 років тому, в Коростені, Тризуб затвердили як герб УНР


25 лютого на засіданні в Коростені (куди провід УНР відступив перед наступом більшовиків) Мала Ради ухвалила: "Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого".

Про те, як росіяни не вкрала Тризуб пише видання Збруч.

Як відомо, кожна суверенна одиниця на мапі світу мусить мати щонайменше три ознаки державности: прапор, герб і гімн. Україна має всі три, але з двома з них трапляються деякі колізії на рівні суспільної акцептації.

Шанувальники феншуя не втомлюються наполягати на тому, що, коли перевернути офіційно затверджений синьо-жовтий стяг догори дригом, то наше життя різко налагодиться: зникне корупція, щезнуть олігархи, закінчиться війна, український прапор знову замайорить над Севастополем, припиняться рейдерські захоплення, українські судді стануть взірцем добропорядности, помре дурна ідея будувати гідрокаскад на Дністрі, знищені ліси відновляться на карпатських схилах і т. д.

Іншу частину суспільства дуже нервує слово «вмерла», присутнє у славені Чубинського. На їхню думку, щоби всі згадані вище чудеса здійснилися, досить це слово викинути з тексту гімну. Тож великий загін поетів-піснярів – від Павличка до Скрипки – вже написали кожен по власному варіантові славеню.

На щастя, подібний активізм не торкнувся українського гербу. Дизайн Тризуба є такий геніальний і лаконічний (кожна дитина може відтворити його без проблем), що вічно стурбованим особам вчіпитися нема за що.

Мало який інший герб може зрівнятися з українським у неповторности – на тлі легіону європейських орликів і левиків, через подібність яких деколи годі відрізнити чехів від болгар, а росіян – від албанців.

Конкуренцію Тризубу могла би скласти хіба литовська історична емблема «стовпи Гедиміна» (Гедимін – один із перших Великих литовських князів), але самі литвини, обираючи собі герб, віддали перевагу іншому символови – «Погоні», що зображує у вигляді вершника іншого Великого литовського князя – Вітовта.

 
«Cтовпи Гедиміна» та "Погоня"

За своїм лаконізмом, з Тризубом можуть також зрівнятися кримська тамга, шведські “Тре крунур», хрестоподібні герби Швейцарії та Греції. Ну, ще – з певною «натяжкою» – ірландська арфа. Дуже вузьке коло «конкурентів».

Кримська тамга та герби Швеції, Швейцарії, Греції й Ірландії

"В цілому світі ніяка нація, ні держава не має подібного гербу… Цей герб своїм видом наскрізь модерний, модерніший, чим візантійські льви та орли і т. п., що так вже переїлися в геральдиці", – писала про Тризуб херсонська газета "Дніпро" 18 квітня 1918 року.

А тим часом Україна могла й не мати такого ідеального гербу, який є зовсім молодим символом порівняно з українськими прапором і гімном. Але до обставин затвердження Тризуба гербом України повернемося трохи згодом.

Тим часом північні «брати наші менші», вкравши в нас усе, що було пов’язано з київською великокняжою спадщиною (включно з іменем «Русь»), мали трохи часу для привласнення також і такого чудового герба. Від цього нас врятувало лише те, що в Росії ті, хто міг таке зробити (прихильники самодержавства), не мали причин відмовлятися від двоголового орла, а ті, хто мав причини, не мали можливостей, а коли мали – не виявили чи то достатньої спритности, чи то достатньої переконаності..

Ця ситуація не є такою надуманою, як може здатися комусь.

У XIX столітті жив у Росії Олексій Костянтинович Толстой – популярний тоді письменник українського походження, правнук гетьмана Кирила Розумовського, людина, яка піклувалася долею засланця Тараса Шевченка.

Олексій Толстой мав дуже оригінальні – як для тих часів – погляди на сучасне й минуле Росії: не сприймав ані створеної Петром I з німецькою допомогою бюрократичної Російської імперії, ані допетровського Московського царства, вбачаючи в ньому спадкоємця Золотої Орди (передусім це стосувалося часів правління коронованого садиста Івана Грозного). Тож поет-українофіл шукав для Росії якогось альтернативного історичного ідеалу і знаходив його лише у т. зв. «Київській Русі». Кумиром О.К.Толстого (і персонажем багатьох його творів) був «Владімір Красноє Солнишко», якого ми знаємо як Володимира Великого (до речі, саме за часів цього князя Тризуб з’явився на київських монетах). Питання: якби О.К.Толстой шукав нового герба для Росії, що би він знайшов, крім Тризуба?

Срібляники Великого князя Володимира Святославича

Чи так само, як О.К.Толстой, відчували вітчизняну історію члени російської емігрантської організації «Національний союз нового покоління» (НСНП)? З 1936 року це був уже «Народно-трудовий союз» (НТС), після війни – «НТС російських солідаристів».

Можливо, що так і відчували. Адже слова про «нове покоління» в назві НСНП були не просто слова. У першому статуті НСНП / НТС була вимога до членів організації – ними не могли бути люди старші 1895 року народження. Мабуть, створений 1930 року НСНП сприймав себе як принципову альтернативу старому білогвардійському рухові, втіленому передусім у «Русском общевойсковом союзе» (РОВС).

Автору наразі не вдалося знайти яскравих прикладів ідеологічної війни між двох поколінь російської політичної еміграції, у якій молодь відкидала би базові цінності старших, але те, що конфлікт генерацій був жорстким, свідчать деякі філіпіки зі середовища НТС: «Більшість емігрантських організацій по суті – товариства махання руками в повітрі… Доводиться кадри організації очищати від скоблінської нечисті [генерал Скоблін, голова РОВС. – А.К.]

Багато часу й енергії йде на боротьбу проти ворогів емігрантських, ворогів внутрішніх». Себе НТС називав «революційною організацією нового типу», хоч і антикомуністичною. Сумнівно, що такі дефініції подобалися старим білогвардійцям. Дехто називає довоєнних НТСівців «російськими фашистами». Попереднє формулювання не суперечить такій характеристиці.

Священним символом для переважної більшости російських емігрантів був двоголовий орел. Мабуть, для них дисонансом пролунало рішення Ради НТС від 1936 року – встановити емблемою руху «тризубець, перший символ Руської держави, знак великого князя Володимира Святого, на національному трьохбарвному тлі». Згідно зі статтею 7 сучасного статуту НТС, «емблема руху – родовий знак великого князя Володимира Святого, засновника Російської держави, зображений у вигляді золотого тризуба на білому, синьому та червоному тлі або в чорно-білому виконанні, без тла». Ще одна НТСівська характеристика Тризуба: “Символ християнської державності, рівноваги княжого й демократичного начал, голос минулого, що кличе віддати борг нашому майбутньому”.

Детальніше читайте за посиланням zbruc.eu/node/64546 (мат. 2017 року)

* * * 

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook

 

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація