Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Знаєте, де у Малині готують хрусткі крильця з KFC і нагетси як у McDonald’s?

18.01.2017
Житомирщина

18 січня - "Голодна кутя" або Другий Свят-вечір. Вже не кликали Щедрого бога...


Кутя — архаїчна страва, відома в зимовій обрядовості різдвяно-новорічних свят. Її важливим компонентом був мед, а точніше сита (так називають мед, розведений водою). В якості обрядової їжі кутю споживали напередодні Різдва, перед Новим роком та перед Водохрещами.

Напередодні Водохреща - 18 січня за новим стилем - святкуємо «Голодну кутю» або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря.

Щодо назви «Голодна кутя» є кілька думок. Одні дослідники вважають, буцімто походить вона від, того, що протягом дня, аж доки ввечері посвятять воду в церкві, люди говіли. Це звучить не дуже переконливо, оскільки так вчиняли і на Багату кутю.

Більш ймовірним твердженням є те, що на Другий Свят-вечір вже не закликали вечеряти стятих душ та Щедрого бога – звідси й назва Голодної.

Як і на Багату кутю, на Голодну готували лише пісні страви, але в менші кількості.

По вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і палицями б'ють знадвору в причільний кут, примовляючи:

Тікай, кутя, із покуття,
а узвар — іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
а «дідух» — на теплий дух,
Щоб покинути кожух!

Збереглося коротке, але цікаве оповідання про те, як колись запорожці проганяли кутю в себе на Січі. Оповідання це записав етнограф Яків Новицький в році 1876, у селі Кам'янка на Дніпрових порогах, від лоцмана Йосипа Омельченка:

«Було, як повечеряють запорожці на голодну кутю, та вийдуть з рушницями проганяти кутю, то піднімуть таку стрілянину, мов наче й справді війна йде. На другий день, на Водосвяття, йдуть, було, до Дніпра і пушки за собою везуть. Як тілько попи начнуть хрест вмачати в воду, то вони й палять з пушок. Ще я добре знаю, як в двадцятих годах в Камянці з пушок кутю проганяли, бо тоді були й попи ще з запорожців».

Уже геть ввечері, як стемніє, виносять з хати «дідуха», несуть його на вигін або в садок — як де ведеться — і палять: пускають на «теплий дух». Це — символічне палення зими, щоб «покинути кожух» — накликати весну. Коли все перегорить і нетривкий солом'яний жар погасне, дівчата розхоплюють попіл з «дідуха» і несуть на город — «щоб огірки родили».

В цей день біля церкви святять воду. Йдучи до церкви по свячену воду, люди квітчають посуд — глечики, пляшки, баньки — «безсмертником» або сухими васильками — «щоб Бог милував від злої напасти».

В деяких районах Житомирського Полісся кутю варили протягом всього дня — від ранку до вечора, адже за народними уявленнями, добре «набубніла» кутя ставала гарною ознакою плідності колосся наступного врожаю

На Полісся ще й кликали Мороза на останню кутю — Голодну. «На послєдню кликалі, а на першу не гукають, це на послєдню. Тричі в хаті пуд вукно». «Виходили на двор, ставали на порозі і кликали на посну кутю (Водохреща); як у кого стріляли: «Мороз, Мороз, іди до нас куті їсти!». Так запрошували Мороза на Голодну кутю і в с.Крива Гора Чорнобильського р-ну Київської обл.

Продукувати врожай мав і ритуальний діалог з кутею, зафіксований у кін. XIX ст. на Чернігівському Поліссі. Відбувався він на Голодну кутю. Господиня несла кутю на стіл, приказуючи: «Іде кутя на покутя. Чуєте, діти?».  Діти відповідали: «Чуємо!» — а господиня продовжувала: «Дай, Боже, шоб усі чули!». Сівши на лаву, вона рухала горщик по столу, стогнучи. «Ох! Ох! Ох!». Такі вигуки мали на меті показати, якою важкою є кутя, тобто виконувані дії, вигуки мали забезпечити, щоб на наступний рік вона стала ще важчою.

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація