Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Орден президенту Малинського СК «ОАЗИС»

29.08.2019
Житомирщина

Про Полісся: Борті — релікти стародавнього промислу


Хто подорожував теренами Житомирської області, зокрема, у північних її регіонах, міг побачити на деревах, розташованих в межах населених пунктів і в лісових масивах, що їх оточують, незвичні оку великі дерев’яні колоди з прямокутними прорізами на поверхні.

Розміщені високо над землею на масивних гілках дерев, переважно старі, пошкоджені шашелем та покриті мохом, потріскалися, а деякі струхлявіли від часу. Це так звані борті.

Про прадавній промисел пишуть на сайті Житомирського обласного краєзнавчого музею.

Коли зустрічаєш їх в глибинах лісових хащ, серед піщаних барханів і заболочених місцевостей, то складається враження нібито ти потрапив у давні часи. В часи, коли однією із провідних галузей у господарстві середньовічного населення Житомирського Полісся було бджільництво.

Одним із видів цієї давньої галузі сільського господарства було бортництво. Вважають, що воно прийшло на зміну “вибиранню” меду диких бджіл із природних гнізд, які містилися високо в дуплах лісових дерев.

З часом бджолярі почали застосовувати в господарстві штучні вулики, які виготовляли із стовбурів дерев так звані колодні вулики, на взірець тих, що в природному середовищі їх використовували лісові бджоли. Їх розміщували на пеньках зрубаних дерев або підвішували високо над землею, виловлювали і в дупла колоди запускали рої.

Продукти бджільництва високо цінилися у мешканців краю, а особливо панівних верствах населення, були предметом дарування, обміну і торгівлі, а також стягувалися князівською владою з підвладного населення в якості данини.

Згадки про найбільш цінні продукти бджільництва – мед та віск знаходимо на сторінках стародавніх літописів, як-от “Повісті минулих літ”. У 945 р., як повідомляє літописець, київський князь Ігор прийнявши послів грецьких уклав з ними мир і подарував їм рабів, хутро і віск .

У 969 р. князь Святослав висловив бажання жити не в Києві, а в Переяславці на Дунаї. При цьому відзначив, що це середина землі моєї, куди стікаються усі блага, зокрема з Грецької землі золото, паволоки, вина і різні плоди, з Чехії та Угорщини – срібло і коні, а з Русі – хутро, віск, мед і раби.

У період Київської Русі бортні місця належали певним власникам, мали чітко визначені межі, а бортні дерева до того ж помічалися відповідними позначками – знаменнями і суворо охоронялися законами. Так, в “Руській Правді”, складеній в ХІ – ХІІ ст., зокрема, в її “Академічному спискові”, знаходимо норми штрафних санкцій щодо порушень в цій галузі.

Так, за перетинання бортної межі або заміну знамення на борті передбачався штраф у 12 гривень. За пошкодження борті сплачувався штраф у 3 гривні, а за дерево – півгривні. За несанкціоноване “видирання” бджіл порушником сплачувалося 3 гривні, а за вибирання меду – 10 кун.

За доби пізнього середньовіччя на теренах краю широко розповсюджуються колодні борті та пасіки. На той час вони вважалися найзручнішим та найкращим способом добування меду. Бортні місця та продукти бджільництва неодноразово ставали об’єктами набігів і грабувань.

Із актових матеріалів дізнаємося, що у жовтні 1681 р. Олександр Буяльський із селянами та стрільцями здійснив наїзд на маєток київського гродського писаря Фоми Гуляницького в с. Зубковичі і у тамошніх лісах викрав мед із бортей.

ПО ТЕМІ В Поліському природному заповіднику реалізують проект з поширення бортництва

Поширення бджільництва певною мірою зумовило появу окремих категорій ремісничих спеціальностей, в числі яких бортники, пасічники, медовари, воскобійники, свічкарі тощо.

Нещодавно, приймаючи участь в роботах експедиції Інституту археології НАН України, релікти цього давнього промислу нам вдалося відшукати на територіях і околицях багатьох населених пунктів Олевського району. Старі борті поодиноко або в групах зафіксовані на подвір’ях, присадибних ділянках, в лісових масивах і навіть, що не звично, на кладовищах. Так, на східній околиці с. Замисловичі на території сільського кладовища, виявлено чотири великі борті, закріплені на вікових дубах та соснині.

Верхня частина двох з них, що цікаво, покрита берестою і дошками. Сьогодні вони не функціонують, виглядають самотніми і покинутими.

На давній промисел на теренах Олевського району крім бортей вказують й назва головної річки краю – Уборть, а на південний захід від с. Варварівка відоме урочище з красномовною назвою “Колодище”.

Борті Олевщини – релікти давнього промислу, секрети якого передавалися із покоління в покоління. Його продукти лікували від багатьох хвороб, підіймали кволих на ноги, зміцнювали здоров’я, омолоджували, давали наснагу і наповнювали життя людини змістом. Сучасний світ, поступово просуваючись в глибини Полісся, нещадно знищує і стирає сліди минулого, замінюючи їх атрибутами нового життя. І може статися так, що від давнього промислу з часом не залишиться й сліду.

Борті – мовчазні свідки тисячоліть, тому важливо провести заходи по їх вивченню, картографуванню і збереженню, а найбільш цікаві місця бажано було б включити до туристичних маршрутів краю 

 * * *     

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook 

 

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація