Малинські факелоносці Ігор ХХІІ Олімпіади - Василь Шостенко

Майстер спорту СРСР з легкої атлетики (24.09.1980 р.), переможець республіканських і всесоюзних сільських ігор, переможець та призер Кубку СРСР, чемпіон Збройних сил, учасник міжнародних змагань та естафети Олімпійського вогню Ігор ХХІІ Олімпіади по території Житомирської області. Член збірної команди України та Радянського Союзу з легкої атлетики.

Закінчив Київський державний інститут фізичної культури (1979-1984 р.р.).

В 1980 році ввійшов до 10 кращих легкоатлетів Радянського Союзу на дистанції 1500 м з результатом 3.39,5. Добровільне спортивне товариство «Колос» м.Житомир.

Народився 12 жовтня 1957 року в м.Малин Житомирської області.

В дитячі роки цілими днями грав у футбол, катався на велосипеді, а взимку – на лижах, ковзанах.
По закінченню школи в 1973 році поступив до Малинського лісотехнікуму. Щодня в будь-яку погоду їздив від дому до місця навчання на велосипеді.

Перший старт.

Як розказав Василь.
«Одного разу я прийшов подивитися на легкоатлетичний крос в Малині. Із команди лісотехнікуму один із хлопців не з’явився на змагання. Вчитель фізкультури, побачивши мене, спитав: «Ти з лісотехнікуму?» і, отримавши стверджувальну відповідь, добавив «Переодягайся, побіжиш крос». І я побіг, при цьому зайняв призове місце. Так я розпочав займатися бігом у викладача фізкультури технікуму Васильчука Анатолія Леонідовича».

Пізніше, він переходить до тренера Малинської дитячо-юнацької спортивної школи Федора Олексійовича Тодурова, який займався з групою бігунів на середні дистанції., а коли останній переїхав до м.Жданов (нині Маріуполь) в подальшому тренувався у Кульчицького Йосипа Людвиковича.

Восени 1976 року на осінньому обласному кросі доля звела Шостенка з Дмитром Семеновичем Ірлінським, одним із кращих тренерів України з бігу на середні дистанції. Дмитро Семенович склав для Василя план тренувань до закінчення навчання в технікуму (1977 рік) і в подальшому вже беспосередньо вів його по нелегкому спортивному шляху до майстра спорту.

В цьому ж році його призвали в армію. Службу проходив в одній із частин Житомирської області. На змаганнях з легкої атлетики Прикарпатського воєнного округу Василь неодноразово ставав переможцем та призером на дистанціях 800 м і 1500 м.

Пам’ятним для Шостенка став 1978 рік. Залишалося два роки до Ігор ХХІІ Олімпіади в Москві, і, звичайно, хотілося виступити на них. Було багато різних стартів, фізичне навантаження збільшувалося, набувався спортивний досвід, як наслідок, результати поліпшувалися. Це надавало впевненості, що можна на рівних змагатися з сильнішими бігунами України, а також і з членами збірної команди Радянського Союзу.

Вже в травні у Вінниці на матчевій зустрічі з легкої атлетики Вінницької, Житомирської та Химельницької областей пробіг 1500 м за 3,49,00, а 800 м – за 1.52,00.

В 1979 році Василя Шостенка, як перспективного спортсмена, запросили на «оглядини» до Кишиніва, де 9 травня проводилися контрольні старти для членів збірної команди Радянського Союзу, а також запрошених новачків.

Перед Олімпіадою керівництво Держкомспорту СРСР вирішило дещо обновити склад збірної. Дводенна змагальна програма включала забіги на 800 м в перший день та 1000 м в другий.

На дистанції 800 м Василь показав восьмий результат – 1 хвилина 48,7 секунди (особистий рекорд), а на фініші 1000 м був шостим. І знову особистий рекорд – 2.17,8.

Вже через десять днів, на Кубку України з легкої атлетики, що проводився в Харкові, він пробіг 1500 м за 3.42,5, випередивши майже всіх членів збірної країни.

Після даних змагань Василя Шостенка було включено до складу збірної команди Радянського Союзу з легкої атлетики. А це вже зовсім інший рівень і можливості. Йому надали квартиру в Житомирі, всесоюзну стипендію, з’явилося більше стартів за кордоном, тобто шанси набути досвіду участі в змаганнях з сильнішими спортсменами Європи та світу.

Разом з товаришем по збірній Віталієм Тищенко було виконано повний передолімпійський тренувальний цикл.

В травні 1980 олімпійського року в Сочі відбувся легкоатлетичний матч: Росія, Україна, Москва і Ленінград. На дистанції 1500 м він показав п’ятий результат – 3.39,5 (особистий рекорд).

10 липня 1980 року Василь Шостенко став факелоносцем естафети Олімпійського вогню по території Житомирської області. Він біг на 50 етапі в центрі Житомира. На жаль, фотографії не збереглися (їх просто взяли та не повернули), але в YouTube є відео як Житомир зустрічав Олімпійський вогонь в 1980 році, на якому є Шостенко.

За його спортивні роки кращими результати є наступні: 400 метрів – 48,2 секунди; 800 м – 1 хв.47,8 сек; 1000 м – 2 хв.17,8 сек.; 1500 м – 3 хв.39,5 сек., при цьому результати бігу на 1000 м, 1500 м і 3000 м і сьогодні є рекордами Житомирської області, хоча встановлені вони в 1980 (1500 м) та 1981 роках.

По закінченню занять спортом працював тренером-викладачем з легкої атлетики в ДСТ «Колос», старшим тренером з легкої атлетики збірної команди України, на інших посадах, але продовжує брати участь в змаганнях вже серед ветеранів.

Нині працює вчителем фізичної культури в приватній загальноосвітній школі «Сяйво» міста Житомир.

Василь Степаненко,
заслужений тренер України,
учасник естафети Олімпійського вогню
Ігор ХХІІ Олімпіади (1980) по території Житомирської області

Фото із архіву Василя Шостенка; пам’ятний календарик 2017 року –Василь Шостенко: автор Василь Степаненко