Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Тетяна Рябченко та Олег Зборовський візьмуть участь у ІІ Європейських іграх

6.01.2019
Малин

З історії спорту Малинщини: Василь Степаненко — Заслужений тренер України


Степаненко Василь Сергійович

Заслужений тренер України (2011), відмінник освіти України (1995), учасник естафети олімпійського вогню ХХІІ Олімпійських ігор по території Житомирської області (1980), президент Громадської організації «Житомирська обласна федерація підводного спорту та підводної діяльності», президент «Спортивного клубу «Оазис», лауреат «Спортивного року 2018», член Національної Спілки журналістів України.

Закінчив Київський державний інститут фізичної культури (1983), Київський будівельний технікум транспортного будівництва (1973), дворічний народний університет робочих кореспондентів при газеті «Вечірній Київ» (1990).

Народився 06 червня 1954 року в с.Українка Малинського району Житомирської області. Пізніше сім’я переїхала до смт.Гранітне, де працювали батьки на Щебзаводі №31.

В 1961 року пішов до першого класу Гранітнянської восьмирічної школи, яку закінчив в 1969, та поступив до Київського будівельного технікуму транспортного будівництва.

Розпочав займатися легкою атлетикою після 7-го класу в ДСТ «Локомотив» у тренера Віри Самуїлівни Крепкіної, чемпіонки ХVІІ Олімпійських ігор зі стрибків у довжину з розбігу (Рим – 1960). По вихідним їздив електричкою на тренування до Києва, а між ними тренувався самостійно по складених планам.

Під час навчання в технікуму (1969-1973) постійно брав участь в змаганнях різного рівня з легкої атлетики, легкоатлетичного кросу, багатоборства ГПО, неодноразово ставав переможцем та призером першостей Південно-західної залізниці, міської першості ДСТ «Локомотив», входив до десятки кращих легкоатлетів на юнацьких змаганнях УкрРади ДСТ «Локомотив» на дистанціях 400 і 800 м. Був третім призером з бігу на 2000 м з перешкодами серед юнаків Київської області.

В 1973 році був призваний до лав збройних сил. Служив під Ленінградом та в Карелії. В армії був неодноразовим призером лижних бригадних змагань, брав участь в Чемпіонаті залізничних військ Радянського Союзу з лижного спорту.

Після служби в армії повернувся до Малина. Працюючи з грудня 1975 року майстром виробничого навчання в Малинському СПТУ-6, а пізніше інженером-технологом в Малинській райсільгосптехніці, постійно виступав в районних та обласних змаганнях з легкої атлетики (біг на середні дистанції та десятиборства), легкоатлетичних кросів, літнього та зимового багатоборства ГПО, лижних гонок, малокаліберного біатлона, де неодноразово ставав переможцем та призером цих змагань.

З 1978 р. по 1984 р. працював інструктором-методистом з фізичної культури і спорту Малинської райсільгосптехніки. Команди підприємства були постійними учасниками та переможцями чи призерами змагань Малинського району з різних видів спорту.

В 1980 році Степаненко В.С. переміг відразу на двох дистанціях легкоатлетичного кросу 1000 м і 3000 м на районних змаганнях на призи газети «Прапор Жовтня».

Василь Степаненко прийняв олімпійський вогонь

Як одному з кращих легкоатлетів району та організаторів спорту він був рекомендований кандидатом у факелоносці естафети олімпійського вогню Ігор ХХІІ Олімпіади по території Житомирської області від Малинського району та проніс олімпійський факел 11 липня 1980 року в кінці населеного пункту с.Кочерів на трасі «Житомир – Київ».

В 1984 році переїхав до Києва, де влаштувався вчителем фізичної культури середньої школи №127 м.Києва (по 1991 рік). Він постійно організовував команди для участі в міських змаганнях, в тому числі і пішохідного туризму та спортивного орієнтування, де його підопічні неодноразово ставали переможцями та призерами змагань в окремих видах. Крім того, як керівник та тренер водив групи школярів 5-11 класів в туристичні походи по Криму, Карпатах, Білорусії, Київської області.

В 1985-1986 роках працював методистом лабораторії фізичного виховання Республіканського учбово-методичного кабінету Міністерства освіти України, де займався підготовкою методичних матеріалів з фізичної культури і спорту, вивчав та розповсюджував досвід роботи з фізичного виховання школярів та дошкільнят, що знайшло відображення в матеріалах, опублікованих у всесоюзному журналі «Фізична культура в школі» і «Спортивній газеті», в тому числі і досвід вчителя фізкультури Українківської середньої школи Малинського району Анатолія Мартинчука (1986 р.).

В 1990 році був обраний депутатом Дарницької районної ради народних депутатів м.Києва. Одним із напрямків передвиборчої програми було відкриття в Дарницькому районі спортивної школи, яка і була відкрита вже з 1 вересня 1990 року, директором якої став Степаненко В.С.

Відкривалася спортшкола як звичайна ДЮСШ, але вже через чотири роки отримала статус «спеціалізована» - Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву № 19 м.Києва з ігрових видів спорту, плавання в ластах та художньої гімнастики (скорочена назва «СДЮШОР №19») з видами спорту: баскетбол, волейбол, бейсбол (софтбол), футбол, плавання в ластах, художня гімнастика, боротьба дзюдо і самбо. За 13,5 років його роботи в спортшколі підготовлено 27 майстрів спорту України міжнародного класу та більше 50 майстрів спорту України з підводного спорту, баскетболу, бейсболу, художньої гімнастики, дзюдо, самбо, софтболу тощо.

Більше 30 учнів-спортсменів ставали переможцями та призерами Чемпіонатів світу, Європи, Кубків Європи з підводного спорту та бейсболу.

Збірна команда України, до складу яких входили виключно вихованці СДЮШОР №19, зайняла друге місце в Чемпіонаті Європи 1994 року з плавання в ластах серед юніорів (м.Балатонфузфо, Угорщина) та третє в Чемпіонаті Світу 1995 року з плавання в ластах серед юніорів (м.Братіслава, Словаччина). Команди спортшколи також ставали переможцями Кубків Європи серед клубних команд з плавання в ластах (м.Валанс, Франція, 1994) та марафонських запливів у ластах (м.Терлічко, Чехія, 1995).

Команди СДЮШОР №19 також виступали в Чемпіонах України різних років серед команд вищої та першої ліги з жіночого баскетболу («Дарничанка»), бейсболу («Трансатлетік»), софтболу, жіночого футзалу («Дарничанка»). Кращим результатом відділення футболу є третє місце в Клубному чемпіонаті Києва сезону 1995-1996 років після «Динамо» Київ і «Зміна-Оболонь». Клубний залік – це результати виступів шести команд різних вікових категорій.

Вихованці спортшколи постійно входили до складу збірних команд України (юнацьких, юніорських, національних) з підводного спорту, баскетболу, бейсболу.

Більше 20 спортсменів було передано до Футбольного клубу «Динамо» Київ, а вихованець відділення футболу спортшколи Олександр Кучер виступав за «Шахтар» Донецьк, є переможцем Європейського Кубку.

З 20 червня 2011 року по 01 березня 2018 року – директор Малинського міського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх».

 В грудні 2011 року було створено Спортивний клуб «Оазис».

В 2012 році Степаненко В.С. був ініціатором створення на Житомирщині обласної Федерації підводного спорту та підводної діяльності, та став її президентом.

За 2012-2018 роки спортсмени-підводники завоювали на Всеукраїнських змаганнях вищого рангу 115 медалей, з яких 6 – золотих, 26 –срібних, 83 – бронзових, в тому числі, на Чемпіонах України - 67 нагород (3 – золоті, 16 – срібних, 49 – бронзових); в Кубках України – 44 (1 - 9 – 34). Ще дві золоті медалі було отримано на Чемпіонаті Європи 2018 року з підводного орієнтування серед юніорок та одну срібну на 2-му етапі Кубку світу 2017 року з плавання в ластах.

За цей період підготовлено одного майстра спорту України міжнародного класу, чотирьох майстрів спорту України, двох кандидатів у майстри спорту та двох спортсменів першого розряду.

Степаненко В.С. є автором 10 друкованих робіт з фізичного виховання та діяльності спортивних шкіл, рецензентом восьми посібників з фізичної культури і спорту.

Василь Степаненко,
дослідник історії спорту Малинщини,
Заслужений тренер України

 

* * *     

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація