5 травня вірні УАПЦ відзначають 94-ту річницю проголошення автокефалії Української православної церкви

На початку ХХ ст. в Україні — паралельно з визвольними змаганнями за політичну незалежність — розпочався рух за церковну незалежність.

У квітні-травні 1917 р. в українських єпархіях відбулись церковні собори. Основна думка, яка їх супроводжувала, було скликання Всеукраїнського Церковного Собору для унормування церковного життя в Україні.

Перші українські парафії були створені в 1919 р. Завдяки закону, який більшовики видали в лютому 1919 р., про відокремлення Церкви від держави українські громади одержали змогу подавати клопотання про передачу їм церковних споруд, які не перебували у використанні ( Микільську церкву, Софіївський Собор, Андріївську церкву та ін.). Такі дії українців обурили єпископа Назарія, який на той час заміняв митрополита Антонія (Храповицького), і він видав заборону відправляти богослужіння українською мовою.

Протистояння між проукраїнським священством та єпископом Назарієм (наслідком якого стала заборона в служінні найбільш активних священиків), закінчилось проголошенням новоствореною 1919 року другою Всеукраїнською Православною Церковною Радою (ВПЦР) 5 травня 1920 року автокефалії Української Церкви.

Сьогодні Українська Автокефальна Православна Церква – одна з гілок Київської Церкви, перебуває у неврегульованому канонічному статусі.

Де-факто цей стан є автокефальним, однак він не визнається Церквами Вселенського Православ’я.