Думаю, треба залишити ветеранів у спокої ,кожен з них сам знає, за що він воював. І не нам, тим хто тієї війни не бачив, розказувати дідам, за що вони клали свої життя. Головне, щоб вони свою старість зустріли у пошані від людей та держави, при здоров'ї та якщо не при багацтві, то хоча б не у жебрацтві. А ми тільки те й можемо, що розказувати їм, хто герой, а хто ні, а місцем у транспорті поступитися, чи допомогти чимось у побуті - ноль. Як самі ставимося до своїх стареньких, так і до нас ставитимуться онуки. Я не думаю, що комусь у старості буде приємно вислуховувати від молодого покоління, що ти воював не за те. Але доживете - почуєте.
Відповісти