В Малинській мерії знайшли спосіб, як обійти закон задля інтересів зятя голови РДА

Правда це чи ні, а також відповіді на інші запитання, які виникли в ході з’ясування винесеної в заголовок статті інформації, редакція «Соборної площі» сподівається отримати від прокуратури району

Ця інформація випадково прохопилася під час розмови зовсім з іншого приводу з одним із членів виконкому Малинської міської ради, після чого він слізно попросив — «самі ж розумієте…» — на нього не посилатись.

Натомість, аби перевірити її правдивість, нікого при цьому не підставляючи, порадив найпростіший, з його точки зору, спосіб — заглянути на сайт нашої мерії, а саме в розділ «Офіційні документи», де, в числі інших, мають оприлюднюватися й рішення виконавчого комітету міської ради. Але, як виявилось, «мають оприлюднюватися» ще не означає «оприлюднюються».

Останнє рішення виконкому, доступне для відвідувачів офіційного сайту Малинської мерії, датоване 22 листопада 2013 року — «Про утворення спеціальної комісії для вжиття заходів щодо запобіганню різкому зростанню безробіття під час масового вивільнення працівників затвердження Положення про неї» (написання збережено за документом).

Йому передують рішення від 17.09.2013-го — «Про організацію та проведення конкурсу на право здійснення пасажирських перевезень в м. Малині» та від 22.03.2013-го — «Про проведення весняного місячника з благоустрою, озеленення та поліпшення санітарного стану міста». І більше, виходить, виконавчий комітет минулого року ніяких рішень не приймав.

Бо далі йде вже рішення від 19.02 2012 р. — «Про затвердження плану діяльності виконавчого комітету з підготовки регуляторних актів на 2013 рік», на якому розділ «Рішення виконавчого комітету», власне, й закінчуються.

Невже й справді виконавчий комітет Малинської міської ради торік збирався лише тричі й прийняв лише три рішення?

Звісно, що ні. Але чому тоді, напрошується запитання, на офіційному сайті мерії не оприлюднено інших рішень? Відповідь теж напрошується сама собою: очевидно, нашій владі є що приховувати від своїх громадян. Інформація, винесена нами в заголовок, — тому підтвердження.

Якщо конкретніше, то йдеться про рішення виконкому, яке нібито було прийняте 26 грудня минулого року. Стосувалося воно одного з приміщень, що знаходиться на території дитячого садочка «Ялинка». Вірніше, лише частини цього приміщення, яке використовує для занять танцями зять нинішнього голови Малинської райдержадміністрації Геннадія Ободзинського.

Нагадаємо, торік прокуратурою Малинського району в ході перевірок дошкільних закладів міста було виявлено факти незаконної передачі в оренду приватним підприємцям приміщень двох дитсадків, у тому числі й «Ялинки» (ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту» імперативно забороняє це).

За даними фактами прокурором району до Господарського суду були направлені відповідні позовні заяви, і вони були задоволені, а означені вище договори оренди визнані недійсними.

Це спровокувало навіть своєрідну акцію протесту під стінами Малинської прокуратури за участю вихованців ансамблю сучасного танцю «Скайленд», яких у такий спосіб теж лишили приміщення для занять. Акція, в свою чергу, викликала такий резонанс, що прокуратура району, «захищаючи права кожної дитини та вважаючи за необхідне оперативно вирішити проблему із приміщенням для дитячого творчого колективу», змушена було офіційно звернутися до Малинської міської ради — «посприяти у забезпеченні на законних підставах приміщенням ансамблю сучасного танцю «Скайленд».

Щоправда, у мерії на це клопотання не надто зважили. Якби не подружжя Науменків — директор ПП «Малинська меблева фабрика» та його дружина, які підшукали для «Скайленда» відповідне приміщення ще й зробили у ньому ремонт, хтозна, чи мали б учасники цього дитячого ансамблю, що зажив уже світової слави, де займатись сьогодні.

Інша справа — танцювальний колектив, хай і менш чисельний і куди менш відомий, ніж «Скайленд», зате яким керує зять голови райдержадміністрації. Договір оренди частини приміщення в «Ялинці» з ним теж був визнаний Господарським судом недійсним.

Та, на відміну від «Скайленда», він не поспішав виконувати рішення суду й звільняти орендоване приміщення. А в мерії, схоже, більш як півроку (рішення суду було прийнято ще в травні 2013-го) думали, як обійти закон, аби не ущемити інтересів зятя голови РДА.

І придумали: передати частину приміщення, орендованого танцюючим родичем Ободзинського, з балансу міського відділу освіти на баланс управління ЖКГ міськвиконкому. За це рішення нібито й проголосували члени виконкому 26 грудня минулого року.

Так це чи ні, а головне — наскільки законне таке рішення, якщо воно є, і сподіваємось отримати відповідь від прокуратури району. А заодно й на питання, чи не є порушенням Закону України «Про доступ до публічної інформації» те, що міською радою публікуються не всі рішення її сесій та виконкому. Що проекти нормативно-правових актів, рішень виконкому та міської ради оприлюднюються з порушенням 20-денного строку, а окремі — не публікуються взагалі.

Зазначимо й те, що частиною 5 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено: не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти чи майно.

Та чи побачите ви й цю інформацію на сайті нашої мерії, якщо, наприклад, захочете дізнатися, хто й на яких умовах виграв земельну ділянку за нашим військкоматом, де збираються будувати ще один супермаркет; чи кому перепадуть (чи вже перепали за останні роки) інші ласі шматочки землі, в тому числі й під забудову? Запитань іще багато, ось тільки відповідей на них ніде взяти.

P.S. Сподіваємось, якщо цього разу наш мер надумає щось спростовувати, то зробить це не на сторінках «Замку володарів» чи в ефірі малинського телебачення, як зазвичай. Бо людям, котрі читають чи дивляться ці рупори влади, що щедро підгодовуються з бюджету, не завжди втямки, про що йдеться. Тож звертаються потім до нас, аби дали почитати «статтю, яка викликала такий гнів пана Стельмаха». Реакція, правда, після цього в людей дещо інша, ніж після прочитаного в «Замку…»

Газета "Соборна площа"