Податок на нерухомість наближається до абсурду

Реформа «квартирного» податку в дії: оподаткування льохів і «зручностей на вулиці» за ставками комерційної нерухомості - вже реальність, а переселенців так ніхто і не звільнив від сплати податку з покинутих квартир.

Три місяці дії нових правил стягнення та сплати податку на нерухомість підтвердили народну мудрість: гарний будинок із кривих колод і битої цегли не побудуєш. Для цього потрібен справжній талант. Практика показала, що талантом облагородити явно кособокий податок в Україні володіють лише обрані міські ради.

У більшості міст обмежилися компіляцією положень оновленого Податкового кодексу. У деяких проявили ініціативу, але замість виправлення дефектів і нівелювання спірних норм, навпаки, остаточно їх узаконили.

Така зворотна сторона податкової децентралізації. Податок на нерухомість, як відомо, - місцевий платіж. Він вводиться лише рішеннями місцевих рад, які мають достатні повноваження для коригування правил сплати податку і захисту малозабезпечених власників житла. На жаль, на місцях народні обранці своїм правом на шліфування податку, як правило, нехтують. Втім, нічого дивного, якщо врахувати, що за 4 з гаком роки дії Податкового кодексу парламентарі так і не довели до розуму статтю, що регулює сплату податку на нерухомість. Нічого кривити на місцеві ради.

Як наслідок, ситуація з «квартирним» податком лише загострюється, і дедалі більше схожа на театр абсурду. На прикладі переселенців із Криму і Донбасу це видно найкраще.

Фіскали просять заплатити

В середині березня Державна фіскальна служба оприлюднила роз'яснення щодо оподаткування нерухомості в Криму і зоні АТО. Зміст роз'яснення простий. Переселенці, які не підпадають під пільги, повинні сплатити податок зі своєї нерухомості, навіть якщо вона покинута, зруйнована або «експропрійована». Повинні сплатити податок і підприємства-власники кримської та донбаської нерухомості.

ДФСУ у роз'ясненні акцентувала увагу на тому, що Верховна Рада визнала окупований Крим невід'ємною частиною України і створила на ньому ВЕЗ «Крим». Тому для звільнення кримської нерухомості від оподаткування підстав немає. Аналогічна ситуація з зоною АТО, на яку поширюється дія Податкового кодексу.

Картина виходить, м'яко кажучи, дивна. За законом «квартирний» податок сплачується до місцевих бюджетів за місцем знаходження нерухомості. Тобто надходження від власників нерухомості в Донецьку - як підприємств, так і фізичних осіб, - «в теорії» повинні направлятися в донецький міський бюджет, а надходження від власників квартир в Сімферополі - в бюджет Сімферополя, тобто в ДНР і Росію. Нонсенс.

При цьому для громадян ситуація ускладнена тим, що податок з них стягується за минулий рік, тобто в 2015-му - за 2014-й, без обліку, у якому стані і в чиєму володінні нерухомість знаходиться зараз. Навіть якщо від неї залишився один фундамент, переселенець, який володів нерухомістю в зоні АТО в 2014 році, в цьому році має сплатити податок, а податкова інспекція зобов'язана цей податок стягнути.

І фіскальній службі докоряти не випадає - вона лише виконує вимоги Податкового кодексу. Всі питання - до законотворців. Часу для внесення необхідних коригувань у них було достатньо, за рік можна було переписати весь Податковий кодекс. Депутати ж обмежилися лише внесенням чергових «покращень», які також потрібно коригувати. Але найгірше те, що вирішувати проблему оподаткування нерухомості на окупованих територіях вони навіть не планують.

Тому ДФСУ намагається вирішити проблему, як може. У роз'ясненні вона запропонувала власникам кримської нерухомості сплатити податок у місцевий бюджет «за місцем свого знаходження», обґрунтувавши це складною економічною і політичною ситуацією в країні.

Нюанс у тому, що підприємства зобов'язані декларувати податок до 20 лютого, а громадяни - сплачують податок лише у разі, якщо податківці надіслали їм повідомлення-рішення із зазначенням суми податку та реквізитами.

Так що практична цінність роз'яснення ДФСУ близька до нуля. Для підприємств - воно запізнилося на місяць, а громадян ні до чого не зобов'язує. До того ж, до 2015 року під оподаткування потрапляла незначна частина власників нерухомості, а обкладання нежитлової нерухомості в зоні АТО і зараз під питанням, адже для цього легітимна місцева влада повинна затвердити податок, що фактично неможливо. Одним словом, пролом у законодавчому регулюванні навряд призведе до масштабних наслідків, а реального «спонсорування» ДНР і ЛНР на практиці чекати не варто. Але сама по собі ситуація з «квартирним» податком симптоматична, і в майбутньому може «відгукнутися» ще не одним казусом.

Всі сили - на піар!

Що ж стосується практики, місцева влада краще всього поки справляються з піаром. Так, у Дніпропетровську в. о. мера Максим Романенко та заступник начальника міського управління ринків, місцевих податків і зборів Борис Невдаха заявили, що міськрада обклала житло податком за ставкою 1%, в той час як Податковим кодексом встановлена гранична ставка 2%. Проте, це лише частина правди. Згідно з рішенням Дніпропетровської міськради №7/60 від 28 січня, яким затверджено нові правила оподаткування нерухомості, з 2016 року житло в місті буде обкладатися податком за ставкою в 2%.

А ось про власників нежитлової нерухомості місцеві депутати справді подбали: встановили половинні або навіть «четвертні» ставки податку (для об'єктів на периферії). Так що дніпропетровським пенсіонерам надано «почесна можливість» заплатити в бюджет в 2-4 рази більше (за кожен «зайвий» метр), ніж власникам готелів та комерційної нерухомості. І це при тому, що напередодні прийняття податку Максим Романенко розрекламував ініціативу робочої групи зменшити ставку податку в 20 разів - до 0,1%.

У Києві секретар міськради Олексій Резніков оновлення правил оподаткування нерухомості також підніс як турботу про киян і порадив власникам житла не хвилюватися, запевнивши, що податок у столиці стягуватимуть лише в 2016 році. Насправді, податок з киян стягуватиметься і цьогоріч - лише за 2014 рік і за торішнім ставками.

Перегини пішли «на місця»

Куди скромніші успіхи місцевої влади в детальній регламентації оподаткування нерухомості. Так, у Чернівцях обмежилася встановленням ставки податку розмірі 1%, розширенням неоподатковуваної площі до 70 кв. м і звільненням від сплати податку учасників АТО, їх сімей та сімей загиблих бійців. При цьому місцеве положення про «квартирний» податок поміщається на одній сторінці, адже з усіх ключових питань воно відсилає до Податкового кодексу.

У Вінниці теж обійшлися прямим цитуванням кодексу. «Від себе» місцеві депутати лише диференціювали ставки податку на житло - від 1% до 2%, і ставки податку на нежитлову нерухомість - від 0,5% до 2%. Причому квартири, будинки та котеджі обкладені податком із граничною ставкою. Малозабезпеченим же власникам житла лише пообіцяли встановити особливий порядок оподаткування.

Як наслідок, у більшості міст перегини і недоліки статті 266 Податкового кодексу, що регулює сплату податку, з потенційних стали явними. У першу чергу це стосується «божевільної» норми про оподаткування присадибних споруд.

Причому в деяких містах на ній зробили акцент. У тій же Вінниці для присадибних будівель встановлено ставку у 0,5%, у Харкові - 0,1%. Користь від такої пильної уваги до госпбудівель сумнівна, а шкода очевидна, адже на податківців звалюється непосильна ноша - розрахунок сум податку з усіх літніх кухонь, сараїв і підвалів. Дохід це обіцяє копійчаний, а клопоту і адміністративних витрат - мішок. Витрати на вилучення такого платежу в сотні разів перевищують розміри можливих надходжень до бюджету.

Однак місцеві чиновники в такі деталі не видаються, а визначення нежитлової нерухомості в Податковому кодексі сприймають як спонукання до дії. Наприклад, у Сєвєродонецьку спочатку ставки для сараїв не встановили і зараз надолужують згаяне. Місцеві депутати планують на найближчій сесії прийняти рішення про обкладення податком госпбудівель за ставкою 0,1%.

До речі, в містах, де господарські будівлі обійшли увагою, ситуація не краща. У Києві, наприклад, погреби з сараями повинні оподатковуватися на загальних підставах за ставкою 1%, так як депутати про цю категорію нерухомості, схоже, просто забули.

Промені світла в темному царстві

Правда, в деяких містах все-таки додумалися до скасування оподаткування сараїв. Зокрема, в Дніпропетровську і Слов'янську. У Краматорську для госпбудівель встановили неоподатковуваний мінімум - 80 кв. м.

У деяких містах від оподаткування звільнені релігійні організації та багатодітні сім'ї, в Києві - учасники АТО, у Слов'янську - пенсіонери, ветерани війни та чорнобильці. Так що проблиски на місцях трапляються.

Одне з кращих місцевих положень про «квартирний» податок затвердили у Львові. Тут від оподаткування звільнені не лише госпбудівлі і нерухомість релігійних організацій, але і гаражі, власність наукових і науково-виробничих підприємств, об'єкти закладів культури, спорту і освіти, а також об'єкти, що перебувають у стані реконструкції та капремонту.

Але в масштабах країни така увага міських рад до нюансів оподаткування нерухомості - велика рідкість. Тому перспективи нерадісні. Якщо з податком не можуть розібратися в більшості міст, чого очікувати від районів та сіл? Виправити становище може лише Верховна Рада, але на внесення масштабних поправок в осяжному майбутньому надії мало.

Зараз оподаткування нерухомості буксує з двох причин. По-перше, далеко не скрізь на місцях податок затверджено. По-друге, податківці просто не володіють інформацією про багатьох власників житла. За даними Мін'юсту, через законодавчу неврегульованість БТІ передали в держреєстр дані про 40% об'єктів нерухомості, а в Києві - 30%. Питання в тому, що станеться, якщо квартирний податок в Україні запрацює в повну силу і в усіх населених пунктах?

Валентин Хорошун, спеціально для «України Комунальної»

Джерело: jkg-portal.com.ua