Надворі – чудова погода і я з дочкою вийшла погуляти на вулицю. Там уже дихали свіжим повітрям молода матуся С. із трирічною донькою В. і півторарічним синочком Д.

Недалеко від будинку сусіда стояв джип, а біля нього ошивався добродушний на вигляд дядечко-водій років за сорок. Хлопчик захоплено оцінив автівку і пішов просто до неї. Матуся – за ним. Дівчинка В. з моєю донькою зосереджено обривала гілочки на кущі, що ріс обабіч дороги. Через хвилину дівчинка підірвалася від цього заняття і озирнулася: її братик сидів за кермом чужої автівки! Це водій щедро дозволив малому побавитися.

Дівчинка з криком:

-​ Мамо, тримай братика, бо його вкрадуть! – кинулася до джипу.

Я з малою потюхкала слідом.

Хлопчик зовсім не переживав, що його хтось може вкрасти – поруч була ненька, а він крутив кермо і бібікав. Нарешті молода мама вирішила, що досить, подякувала водієві і взялася забирати сина з джипу. Хлопчик пручався і брався плакати.

-​ Вибачте, мій син дуже любить усілякі машини, – сказала С.

-​ Та нічого, – з лагідною посмішкою відповів дядечко, – Ось ваш тато заробить грошей і теж купить машину. Я ж колись теж був голосраким!!!