Сьогодні, попередньо домовившись по телефону  з координатором медичної служби Майдану, їздила виступати для поранених у 17-ту міську лікарню Києва, де зараз  перебуває більшість хворих та поранених під час бойових дій на Майдані.

Знайомі на Фейсбуці написали, що люди потребують психологічної підтримки, бо самотужки справитися з пережитим стресом буває непросто. Оскільки єдине, чим у даній ситуації можу допомогти психологічно - це музика та спів, то так і зробили - провели коротенькі сеанси музикотерапії у кожній палаті, де перебувають постраждалі, хворі та поранені. Люди дуже позитивно сприйняли прихід музики. Якщо спочатку трохи відчувалася напруга, особливо  з боку охорони та медперсоналу, то опісля виступів відчутно було, що нервова напруга спала, на обличчях з'явилися посмішки. Це і було моїм головним завданням - зняти стрес. Звуки арфи усіх зачарували, бо для наших країв це рідкісний інструмент, а для музикотерапії в умовах лікарняної палати - він просто ідеальний: неголосний, гармонійний, заспокоюючий.

Взагалі Київ справив гнітюче враження. І це зрозуміло - пережиті людьми події залишили на обличчях і у поведінці свої сліди. Відчувається страх, страх перед невідомим майбутнім. У Києві ніби трохи вляглося, а тут ще й події в Криму...

Тривалий стрес даватиме про себе знати. Музико, хоч ти нас рятуй! Цей момент дуже відчула, коли ще сидячи у метро на Печерській та чекаючи знайомого музикотерапевта (домовлялися, що в лікарню їдемо разом), дістала з чохла арфу та почала грати і співати, щоб якось згаяти час. Коли зазвучала "Аве Марія" Каччіні, почали підходити люди, цікавитися, що це за музика, що це за інструмент. Обличчя посвітлішали, з'явився інтерес до життя. Можливо треба запропонувати новому міністрові культури, щоб у метро на період важких подій у місті звучала красива класична або етнічна  музика, звуки природи, які хоч трохи зніматимуть напругу, стрес, страх, агресію. Адже музика може зцілювати душу.