12 квітня вже вдруге активна громадськість Малина та району («Народна варта», «МалинЕкоФест», представники еко-поселень Омелянівка та Лісове, ветеран лісового господарства, прекрасний фахівець своєї справи Тетяна Кравчук) зібралася за круглим столом, щоб обговорити вже  іншу, але не менш важливу для усіх проблему  - вирубку лісів, її причини, методи впливу на ситуацію та співпрацю громади  з лісовими господарствами з метою збереження нашого найбільшого Поліського скарбу  -  лісу.

Щоб розібратися, чому і як рубається ліс, треба спочатку зрозуміти, для чого він потрібен. Отож:

1) ліс очищує повітря, вбираючи шкідливе СО2, про яке тільки лінивий зараз не говорить.  Велика кількість викидів СО2 від людської та техногенної діяльності у повітрі спричиняє потепління клімату і зміну клімату на планеті;

2) ліс запобігає ерозії ґрунтів, зміцнює береги річок та балок, вберігає землі від вивітрювання, є захисником полів і лук. А що таке ерозія у чистому вигляді - достатньо подивитися на пустелю; 

3) ліс накопичує через коріння воду, яку потім випаровує, забезпечуючи нормальну кількість опадів. При недостатніх опадах річки та озера зміліють, а землю чекатимуть  посухи;

4) ліс зберігає болота, які також впливають на водну систему (зародження джерел), мікроклімат території та чи не найбільше поглинають те саме шкідливе СО2; наші болота також впливають на клімат у Європі; 

  5) ліс забезпечує життя флорі та фауні, яка може рости та жити  лише у лісових умовах;

 6) дерево є прекрасним паливом, яке якраз і утримує баланс того СО2, на відміну від нафти та газу, бо поглинає під час життя, а потім виділяє при горінні однакову його кількість. Саме через цю його властивість Фінляндія усе більше переходить на "зелену" економіку, частіше використовує деревину, а не нафту чи газ;

  7) ліс дозволяє жити мешканцям сіл та малозабезпеченим верствам населення за рахунок його дарів  - ягід, грибів, лісових лікарських трав;

 8) ліс дає корисну живицю, яку використовують у лако-фарбовій промисловості;

  9) ліс є цінною сировиною та екологічним будівельним матеріалом, а також частиною економіки країни, адже продаж деревини приносить доходи у бюджет, якщо усі податки від його продажу сплачуються у державну казну, ліс забезпечує людям робочі місця; 

  10) і нарешті ліс, як справжнє диво природи, нас просто радує самим фактом свого існування, коли хочеться відпочити від затхлого міського повітря і вдихнути на повні груди чистого лісового, помилуватися весняними квітами чи послухати спів пташок, який, до речі, також дуже корисний для нашого мозку та здоров’я у цілому.

         Але чомусь з усіх цих позитивних факторів, якими ліс наділила природа, останнім часом українські лісгоспи  експлуатують один-єдиний – економічний. І це зрозуміло, від лісу можна мати швидкі прибутки, але економіка ця дуже дивна. Наприклад, щоб ваш сімейний бюджет не був дірявим, зі ста зароблених гривень ви маєте витратити 90, а 10 заощадити. Якщо ж ви витрачатимете усі 100 та ще й будете йти у позички, то дуже швидко станете банкрутом.

 Саме така ситуація зараз відбувається з рубками лісу на Малинщині. Навіть з космосу видно (фото зі супутника), що з нашими лісами не усе гаразд. Лисі плями світяться то там, то сям.

 http://spaceon.ru/zhitomirskaya-oblast-so-sputnika/

        Щоб ліс не лисів раніше часу, рубки мають не перевищувати річний приріст деревини. Це світовий досвід. Згідно з цією житейською мудрістю дозволяється вирубувати не більше 80% від річного приросту деревини.  Наприклад, якщо у Фінляндії об’єм приросту деревини на рік складає 80 млн. кбм на рік, то рубається 55 млн. кбм. Це здорова ситуація, коли і держава має свої прибутки з лісового господарства, і ліс не зникає катастрофічно. У Норвегії приріст – 20 млн. кбм на рік, рубки складають 7 млн. кбм. В Україні приріст деревини складає 35 млн.кбм на рік, а от з рубками цікава арифметика. Лише 15 млн. кбм «світяться» офіційно, а ще 20 млн.кбм є незаконними (це за даними аудиту наших лісів канадською аудиторською компанією, який проводився в 2008 році, його можна знайти в мережі Інтернет, є й більш свіжі дані, і вони також невтішні). Тобто, (15+20=35) скільки деревини приростає за рік (не плутати з посадками молодих деревець, бо то ще не деревина і стане нею років через 30-40), стільки ж і рубається. Логічно, що в результаті ніби виходимо на нуль, але враховуючи природні та інші фактори (вітролам, хвороби, знищення лісових насаджень хрущами, лісові пожежі, поїдання молодих деревець лосями та косулями) наші ліси катастрофічно рідіють. Зате по документах усе, як в аптеці: ліс хворий і все тут, і ліків від його хвороб, окрім як суцільні рубки, не існує. Але ліс хворіє й через те, що змінюється (теплішає) клімат, а клімат змінюється, бо масово рубають ліс.  Отож маємо зачароване коло.     

       Та  на Малинщині з "економікою" пішли ще далі.  Так, за словами Тетяни Кравчук (цифри узято з листа прем’єр-міністру М.Я.Азарову) «в 2012 році зрубано 120 тис. м3 деревини (115% приросту деревини при допустимих 80%), за 1 півріччя 2013 року – 65,2 тис м3, до кінця року фінансовим планом передбачено зрубати 110 тис. м3    (105%), а фактично малося бути  зрубано не менше 130 тис.кбм (125 % приросту)! А «це прямо суперечить вимогам ст. 64 Лісового кодексу України та Державній цільовій програмі «Ліси України» на 2010-2015 роки, затвердженою Постановою КМ України № 977 від 16.09.2009 року».

     Не розуміючись на лісовій економіці, можна сприйняти  цифри (105%-125%), що подаються у офіційних звітах, як економічну ефективність ведення лісового господарства.  А в дійсності це означає, що наші лісгоспи пішли вже в такі «позички» до природи (приріст деревини за рік виходить  навіть не нульовий, а дуже від’ємний), що аби діти-онуки розрахувалися за їхні борги. Тільки розраховуватися вони будуть, звісно, не грошима, а зневодненням Полісся, зміною клімату (чого тільки варта спека, характерна для степової зони, яка останніми роками у липні-серпні стоїть на Малинщині).  Та й зрештою повертатимуть борги здоров’ям, бо дихати скоро будуть не чистим лісовим повітрям, а виключно вихлопами від вантажівок, які вивозять звідси ліс, посаджений колись батьками та дідами малинчан. Крім усього, ця територія уражена радіацією, і потребує особливої уваги та особливого збереження лісів (є навіть міжнародна програма поновлення лісів на поліських землях, уражених радіацією, часткове фінансування якої йде  від Світового банку, але гроші, як завжди, до адресата не доходять, зникаючи десь по дорозі).

 Цікаво, чи замислюються над такими небанальними речами керівники лісових господарств? Чи думають, що награбувавши грошенят на нашому поліському багатстві (а за Конституцією України ліс, надра, водні багатства належать народові, див.ст.13),  втечуть у благополучні Європи? Так і хочеться сказати, а не пішли б ви лісом, панове?!

 Звісно, ліс не лише рубається, але й садиться. Але ж відомо, що посаджений ліс, як і інші посаджені культури, значно слабший за природний самосій, менш стійкий до хвороб, і взагалі, росте ліс десятками років, а рубається за лічені хвилини. У цьому вся драма. Ліс, посаджений сьогодні, побачать вже онуки тих, хто його садив.

 Обговорювалося ще одне цікаве питання. Чи знаєте ви, що відповідно до нашого законодавства, кожен з нас має право на володіння лісовою ділянкою до 5 га (це як паї на сільських угіддях)? А ви спробуйте звернутися з таким питанням до наших лісгоспів. Як з’ясувалося, єдиний, кому вдалося вибити собі ділянку лісу, став наш колишній голова РДА Г.В.Ободзинський, і те, йому виділили не 5 а лише 1,5 га лісу.

       А між тим, у тій же Норвегії лісом володіють 120 тис. приватних власників, у Фінляндії – це 60% приватних сімейних лісогосподарств, у Швеції – близько 50%. Це їхні робочі місця, і заробіток, і догляд, і туризм і т.д. І це зовсім не означає, що туди ніхто інший не може заходити. Може, але лише пішки чи на велосипеді, може збирати й дари природи, але попередивши господарів, так само може у визначений період розпалювати вогнище лише за погодженням з власниками лісу. Про сміття в лісі і мови не може бути. І тим більше, це не означає, що господарі рубають свій ліс, як їм заманеться. Навпаки, вони стараються його зберігати.  Але це так, ліричний відступ.

      Отже, обговоривши, дійшли висновку, що якщо громада не почне контролювати діяльність наших лісових господарств, не бачити нам скоро лісу, як власних вух.  А для цього інформація по рубках у наших лісогосподарствах повинна бути відкритою для громади. Мають бути створені сільські громади, має бути створена міська громадська екологічна рада, яка разом з фахівцями-лісівниками братиме участь у оцінці лісових ділянок, виділених під санітарну чи головну рубку. Тільки так ми разом зможемо зберегти та примножити наші Поліські ліси, наш справжній спільний смарагдовий скарб. А ще, на думку пані Тетяни, на рівні держави треба вирішити питання розділення лісового господарства і лісозаготівлі. Зараз це - дві функції в одній особі, через те лісівники зацікавлені не скільки у тому, щоб зберігати ліс, скільки у тому, щоб  заробляти гроші на його рубці. Можливо, за такого розподілу функцій, ситуації, коли "щуку кинули у річку", швидше за все, просто не буде.