Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Як купити крипту на ринку: основні способи

15.03.2015
Трохи поезії

postrich-volosi-3

 

А я відрізала волосся

Не для війни, як то колись,

Душі на мить було здалося,

Що світ для світла народивсь…

Чи кіс пелюстки облітали,

Чи квіти - з дерева життя,

Ні, я черницею не стала, -

Мені - любові білий стяг.

Душа, потріпана вітрами,

Чи жовто-синє полотно,

Я  відсікала клапті краму,

Як "ріже" режисер кіно…

Волосся, скажете, не втрата,

Мов час - на ранах нароста,

Чому ж від маківки солдата

В очах у мами сіль свята?

А я відрізала волосся,

Не для весни, як то колись,

Душі на мить було здалося,

Що світ для  квіту народивсь… 

1363160940_6556a48102dff9ba6f83a0b1ad9

← До нових записів
Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація
2015.03.15 08:59 -
Ольга Гура (7)
1 0
Ніч оминає по колу світло лампи,
Силу води утримує сила дамби,
Слово тамує біль і ятрить рани,
Пізно буває жить, а вмирати – рано…
Дві сторони завжди в однієї монети,
Проза життя геніальніша за поета,
Слово лікує душу, а може – вбити,
Двоє повинні бути, щоб любити…
В кожного є свій зворотній бік медалі,
В когось життя, як по колу – автораллі,
В когось душа, мов написана Богом книга,
Ніжність ріки приховує мужність криги.
А тіло не може жити, якщо без шкіри,
Світ захворів війною, краще б - миром…
Відповісти
2015.03.14 19:27 -
Ясамон Предчайший (1)
2 0
Внезапно меня озарением вдохновило
Огромной силы поток подхватил в один миг, словно, лист на ветру
Прекрасное чувство гармонии духа во мне расцвело
Открылся образ далекого и такого близкого мира
Два солнца на небосводе играют лучами
На высоте полета виднеется луна
На одном из островов планеты-океана снов
Прозрачный купол замка отражает пыль веков
Вокруг холмы, покрытые зеленым цветом трав
В дали сокрыта бухта, дюны и зной
На берегу давно забытый корабль из сверкающих полос
Он мысль мою, увидев, встрепенулся
Песок, стряхнув с себя, поплыл навстречу мне по воздуху
Открыв полоску, корабль ждал послушно капитана
Родным и преданным таким еще никто не представал передо мною
Остров стал менять цвета
От этого мне так легко, как в детстве сказочном, далеком
Звенящий ритм наполнил море
Так мир встречает творца себя
Так радуется гармония жизни
Так было, будет всегда
Мне остается одно - собрать себя и вернуться домой.
Відповісти
2015.03.14 19:31 -
Ясамон Предчайший (2)
1 0
отбрось тоску-печаль, ты человек - величайшее из открытий творчества вселенной, Она и есть тот самый бог, Она и есть, Она и есть.

P.S.
экспромт.
Відповісти
2015.03.14 19:37 -
Ясамон Предчайший (3)
1 0
Мы споры разума вселенного, Мы суть мечты
Как можно в миг такое осознать, вот как
Одним рывком такое не идет, но и по иному не вЯдомо
Загадок, полон мир, так то и не загадки вовсе, а лишь призагадки
...
Відповісти
2015.03.14 19:43 -
Ольга Гура (4)
0 0
Дуже цікава поезія. ) Натхненна.
Відповісти
2015.03.14 20:03 -
Ясамон Предчайший (5)
0 0
Дякую).
Відповісти
2015.03.14 21:10 -
Ольга Гура (6)
0 0
Старіє мама, наче вишня
Всихає в маминім саду,
Вони обидві – даність вища –
Одна без одної не йдуть…
Як зацвіте буває вишня
І мама з нею теж в квіту,
На те є милість, видно, вища –
Вони на долю нам цвітуть…
Старіє вишня, наче мама,
В дитинства дивному саду,
І я колись, як вишня, стану
І тихо з весною піду…
Відповісти