Декілька років тому на запрошення друзів я виступила в Українському домі на фестивалі кобзарського та лірницького мистецтва. Була можливість виконати кілька своїх пісень, і однією з них я обрала «Прилетіли лебеді» про яку, до режі, диригент Полтавського симфонічного оркестру, член спілки композиторів України Віталій Скакун нещодавно сказав, що ця пісня - утілення генетичного коду України. За його словами, якщо у космос треба було б послати інформацію про українців, то це були б пісня у виконанні Ніни Матвієнко «Квітка-душа» та мої «Лебеді». Це дуже втішає та надихає.

Після виступу до мене звернувся представник одного з київських дитячих видавництв з пропозицією співпрацювати у плані написання текстів та музики для дітей. Я подарувала йому збірку віршів, де записала свій мобільний. А через якийсь час отримала дзвінок з пропозицією провести майстер-клас колискових на етно-екологічному фестивалі «Трипільське коло».

Співачка Леся Горова, яка проводила такі майстер-класи, здається пішла у декрет. Я з радістю погодилася на пропозицію, але в мене не було власного матеріалу, тому терміново почала шукати та розучувати колискові. Це був і Інтернет, і збірки українських пісень. Написала декілька й своїх. Так назбирався певний репертуар. Мені хотілося не просто виконати колисанки, а прив’язати це до нашого Поліського краю, тому написала ще й казку про поліську Мавку, яка ніби то навчила людей співати колискових своїм дітям.

По ходу казки я вплітала колисанки, і в результаті вийшла досить цікава казково-музична розповідь для дітей та дорослих. Вже три роки поспіль я проводжу такі майстер-класи на цьому міжнародному фестивалі. На той час я вже працювала над записом альбому «Жінка епохи Відродження». А коли завершила роботу над ним, то вирішила, що напевно настав час записати і той пісенний матеріал колискових, який вдалося зібрати.

По-перше, хочеться його зберегти, а по-друге, колискова – це перша пісня, яку має чути дитина у своєму житті, вона сповнена материнської любові і ніжності, краси та гармонії, це - перше уявлення дитини про рідну мову, і воно має бути прекрасним. Сучасні матусі переважно не замислюються над цим, вони ставлять слухати дітям те, що слухають самі, і це - жахливо. Адже дитяча психіка надто тендітна і вразлива. Потім ми будемо дивуватися, чому дитина страждає від неврозів та депресій, агресивна чи навпаки - пригнічена, чому вона часто хворіє без видимих причин. А вона усього-навсього не отримує того запасу емоційного тепла і любові, який могла б мама передати їй, просто співаючи люблячим голосом колисанку.

Отож співайте дітям колискових, якщо не вмієте самі, то ставте слухати. Якщо хочете, щоб наша культура та мова зберігалися й передавалися з покоління у покоління, їх треба прививати дитині з перших днів життя.