Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Безпека та стабільність доставки енергоресурсу: у «Житомиргазі» розповіли про підготовку до зими

Микола Кузьменко

Блогер

28.02.2013
Стій! Бо вб’ють! Або покусають!

Таблички з такими надписами незабаром можуть з’явитись довкола орендованих мисливських угідь та ставків.

Якщо хтось подумав, що це невдалий жарт, то подивіться на календар — сьогодні не перше квітня. Необхідність же встановлення подібних попереджувальних табличок випливає із новоспеченого Закону України № 4824 «Про охоронну діяльність», прийнятого 247-ма депутатами Верховної Ради ще 8 вересня 2011 року. Цей документ фактично узаконює побиття та катування тих громадян, які ризикнуть порибалити чи покупатись в орендованих ставках, або позбирати грибів чи ягід у лісах, де господарюють приватні мисливські структури.

Для того, аби переконатись, як владна еліта, приХватизувавши ліси, озера та річки, придумала убезпечити себе від долі Лозинського (нардеп, якого судили за те, що застрелив чоловіка на території своїх мисливських угідь — прим. авт.), варто звернутись до самого тексту закону. У ньому відразу впадає у вічі пункт 3 частини 1 статті 16, де зазначається, що «під час здійснення охоронної діяльності персонал охорони має право застосовувати до осіб, які посягають на об’єкт охорони, заходи фізичного впливу та спеціальні засоби в особливих випадках, якщо інші заходи не призвели до припинення посягання або виконання особою законної вимоги персоналу охорони. А в разі необхідності, затримати правопорушника, який незаконно проник на об’єкт, що охороняється, або який вчиняє інші протиправні дії та чинить опір».

Отже, слід розуміти, якщо озеро чи мисливські угіддя перебувають у власності (або користуванні — оренді), то очевидно, що будь-яке проникнення (порибалити чи позбирати грибів) на їх територію тепер вважається незаконним. Тобто, збираючи гриби у лісі, потрібно уважно стежити, аби ненароком не забрести на територію, позначену табличками, які вказують на приналежність її тій чи іншій мисливській структурі, бо в такому разі ви автоматично стаєте порушником. Так само, вирушаючи відпочити на берег річки чи озера, переконайтеся, чи він, бува, не в оренді і не охороняється, щоб до вас не застосували відповідні міри за незаконне проникнення на територію, яка має власника. Бо, як свідчить випадок, який у Чернівецькій області, коли голова райдержадміністрації разом із братом та зятем по-звірячому (на постраждалих одягли наручники, били битами, прикладами і ногами, при цьому обіцяючи згодувати рибам) побили рибалок, які відважились закинули вудочки «на їх ставку», і такі випадки, судячи з інформаційних повідомлень, тепер в Україні радше норма, ніж виняток, це може дорого обійтися для вашого ж здоров’я. А коли взяти до уваги й згаданий уже тут вчинок вже колишнього депутата Лозинського, то й — життя.

Такі висновки небезпідставні. По-перше, у законі не визначається перелік спеціальних засобів, які має право застосовувати персонал охорони до осіб, які незаконно проникли на територію озера. Тобто, це можуть бути і звичайні міліцейські кийки, і найбільш затребувані в подібних випадках спортивні біти, ломи та дубинки з кайданками, і навіть навіть вогнепальна мисливська зброя, не кажучи вже про пневматичну чи газову.  А по-друге, закон не визначає, до яких саме частин тіла можна застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби. Виходить, що можна і по голові, і в живіт, і в пах, і по нирках…

  По-третє, закон не визначає поняття — «в особливих випадках» та «у разі необхідності затримати правопорушника». Практика свідчить, що кожен може по-різному сприймати особливі випадки та необхідність, коли можна застосовувати заходи фізичного впливу та спеціальні засоби. Для одних охоронців особливим випадком буде самозахист, яким там і не пахнутиме (в разі чого — «хазяїн» відмаже), а для інших – необхідність навчити «поважати» приватну власність (він же і нагородить за особливу старанність). При цьому також варто додати, що законодавці не подумали визначитися, що таке «посягання на право власності», «інші протиправні дії» та яким чином висловлюється «законна вимога персоналу охорони».

  Далі-більше. Депутати, а саме вони в переважній більшості і є власниками угідь та ставків, згаданим законом подбали й про більш надійну охорону своїх володінь.  Відповідно до частини 3 статті 17 Закону «Про охоронну діяльність» на закритих територіях, де відсутні люди, дозволяється тримати собак без прив’язі, якщо на видних місцях розміщені чіткі та розбірливі попереджувальні написи про охорону об’єкта за допомогою службових собак. Правда, при цьому за ними повинен забезпечуватись постійний контроль з боку персоналу охорони. Але як у нас здійснюється контроль за «обережно, злий пес», зайве нагадувати. Отже, зважаючи на те, що визначення "закритої території" у законі теж не існує, як і не існує порядку облаштування закритої території та вивішування табличок, на ставках та в лісах, не виключено, можуть з’явитися ще й чотириногі охоронці-собаки. Тоді-то вже точно буде весело і рибу ловити, і гриби збирати.

Останнім же штрихом згаданого Закону є те, що згідно частини 2 статті 16 затримання особи персоналом охорони не є адміністративним затриманням. Це означає, що тепер затримати вас може не тільки міліціонер, а й звичайний охоронець, на думку якого ви посягаєте на приватну власність. Щоправда, закон передбачає, що «затримана особа негайно передається органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення». Але, знову ж таки, конкретно не вказує, скільки часу передбачає поняття «негайно». Тому може виявитись так, що міліціонери будуть довго їхати до охорони, або в охоронців не буде засобів передати затриманого «в надійні руки» співробітників правоохоронних органів. Отож «виховувати» так званого порушника на місці затримання охоронці можуть як годину, так і цілу добу, якщо затримають десь у віддаленому куточку лісу.

Ось такий закон, який фактично робить наших можновладців повноправними господарями «лісів, полів і рік, щоб не вільно дихав чоловік», тишком-нишком було прийнято днями у Верховній Раді. Він, звичайно, не викликав такий ажіотаж у суспільстві, як законопроект, яким урізаються соціальні пільги афганцям, чорнобильцям, дітям війни та іншим категоріям і без того не вельми багатих українців, але наслідки його можуть бути куди гіршими. Адже Закон «Про охоронну діяльність» не лише створює надійний правовий захист «сильних світу сього» щодо захисту своїх володінь, а й чітко вказує простим громадянам, яким таким чином відведено роль безправної худоби, на їх місце.        

Микола Кузьменко.

P.S. Якщо хтось із моїх земляків думає, що цей Закон його аж ніяк не стосується, той глибоко помиляється. Бо тільки на Малинщині зареєстровано до десятка користувачів мисливських угідь різних форм власності, а також півтора десятка власників земельних ділянок водного фонду. Так що у нас практично не залишилося лісів та ставків, які б не перебували у довгостроковій оренді, тобто не мали власника. І прецеденти, коли єгері приватних мисливських структур або охоронці водоймищ вчиняли протиправні дії щодо мешканців району, у нас траплялися, і не раз. Мешканці сіл Лісове, Шевченкове, Головки та інших, яким погрожували «сліпою кулею в лісі», а також Пиріжок, чиїх дітей гонили зі ставка, ламаючи вудки і забороняючи купатись, про це добре знають.

 

Читати решту →
Автор: Микола Кузьменко - Всі блоги