Чи заберуть у лісівників сокиру?

Другий тиждень надривно гудуть потужні лісовози на крутому підйомі вулиці Старокиївської, що у Радомишлі. Перехожі, дивлячись на тонкий молодий, ще не дозрівший ліс на автоплатформах, сумно хитають головою. А що ж ми нашим дітям і онукам залишимо?

Згадалося, що під час зустрічі з виборцями нашого виборчого округу у Малинському Будинку культури з П.Порошенком один з малинчан, розповідаючи, що сталося з малинськими лісами, благав кандидата у Президенти забрати у лісівників сокиру. Кандидат у Президенти тоді пообіцяв це зробити, чим викликав схвальні та тривалі овації.

У Радомишлі більшість пересічних мешканців за полосками лісу вздовж автомагістралей не бачить того, що твориться далі - у глибині колишніх масивів лісу. Те відомо грибникам. На місці дубових та соснових вікових гаїв тепер галявини. Всі грішать на державний лісгосп. А насправді чи у всьому винне державне підприємство?

Хто може порахувати скільки у нас легалізованих і нелегалізованих приватних пилорам, які гризуть стальними пилами цілодобово ліс майже у кожному селі району та нашому місті? Яку кількість лісу ця приватна сталь за рік "пережовує"? А там де прибуток, звісно, що ніхто ні з екологією, ні з національними інтересами не рахується.

То ж, спочатку меліоратори у 70-х роках минулого століття висушили чи не до єдиного болітця у районі. Тепер довершуємо вирізку лісів. Тим часом наука мовчить, немовби води у рот набрала. Чи не тому ми з вами цьогорічного півліта на Радомишльщині усі гуртом чекали дощів і тепер, на початку осені, коли треба хліб сіяти, під кінець вересня з сумом дивимося на суху землю? Мовчки споглядаючи - "доосушувалися", "дорізалися" разом.

У байдужому, несформованому, без високої громадянської свідомості суспільстві, яке звикло, що за все має подбати влада, по іншому й бути не може.

Джерело: radomyshl.info