Подробиці трагедії: Молоде життя вартістю в 10 гривень

Трагедію, котра трапилася у родині Ковальчуків із с. Новосілок Черняхівського району, що на Житомирщині, з співчуттям обговорюють усі. На базарі, в центрі селища Головиного, куди приїхав, побачив групи людей, котрі, вели мову про страшну подію. Що ж передувало цій біді?

Того лютневого дня селище облетіла приголомшлива звістка: близько 10-ої години ранку 11 лютого за півтора кілометра від Головинського вищого професійного училища нерудних технологій повісилася його учениця - 16-річна Людмила Ковальчук.

Дівчина навчалася на другому курсі, мала стати кухарем-пекарем. Тепер відомо, що вона ніби конфліктувала з одогрупницями, котрі начебто цькували її за те, що віруюча. У родині Ковальчуків – одинадцятеро дітей. Всі -- ввічливі, виховані, працьовиті, як і Люда. Про конфліктні ситуації в училищі вона нікому ніколи не розповідала.

Про те, що донька може вчинити самогубство, рідним повідомила телефоном класний керівник. Вони відразу кинулися шукати дівчину. Мобільний телефон її не відповідав. За півтори години Люду знайшли в саду повішеною на власному шарфі. За словами старожилів селища, саме на цьому місці декілька років тому попрощався з життям хлопець.

Вбиті горем рідні дівчини обурюються, що керівники ВПУ не спробували запобігти трагедії. Претензій до працівників навчального закладу стало ще більше після того, коли дізналися про можливу причину самогубства. Як виявилося, дві одногрупниці звинувачували юнку в крадіжці 10 гривень. Знайшли ту злощасну десятку в чоботі дівчини. До обшуку після уроку фізкультури залучили й класного керівника. Дівчину роздягли.

«Яка ти віруюча, ти ж - злодійка!», - дорікали їй ровесниці.

Ці слова, мабуть, і стали останньою краплею в тих знущаннях, які терпіти була вже несила. Дівчина не витримала сорому й зі сльозами вибігла з приміщення училища.

Директор навчального закладу В’ячеслав Максимчук охарактеризував загиблу ученицю позитивно, мовляв, жодних нарікань від педагогів на порушення правил поведінки чи низьку успішність не надходило. Вона мала достатній рівень знань, була активною у громадському житті закладу.

Того трагічного дня класний керівник групи, в якій навчалася Людмила, повідомила, що вона після перерви не з’явилася на другий урок, посварившись перед цим з одногрупницями. Погрожувала навіть звести рахунки з життям. За словами директора, він про інцидент з крадіжкою грошей нічого не знав. В.В.Максимчук повідомив мені, що нині класний керівник – на лікарняному. З дівчатами, свідками конфлікту, спілкуватися кореспонденту заборонили, мовляв, вони -- неповнолітні. Нині в училищі проводяться внутрішня перевірка події, а також спеціальне розслідування за участю представників управління освіти і науки облдержадміністрації.

- Людмила ніколи не була засмученою, завжди усміхалася, жартувала, - розповіла хрещена дівчини Валентина Краснобока. – Коли в училищі дізналися про те, що дівчина хоче повіситися, її мамі зателефонувала класний керівник:

«Приїжджай за своєю доцею, бо біжить у поле вішатися!». Всі з себе провину знімають.

Та ми, рідні, обурені: чому адміністрація та педагоги навчального закладу не сповістили нас про те, що над дівчиною майже рік знущалися ровесниці, які їй заздрили? Адже Люда була не такою, як більшість: не палила, не гуляла, не пила, а ходила до церкви, любила співати, грати у футбол, виступала за училища на різних конкурсах і змаганнях.

Валентина Дмитрівна говорила, що з Людою на вулиці всі хлопці товаришували. Вона випромінювала позитивну енергію, мріяла бути вчителем. Завжди по вихідних допомагала батькам, бабусі, братам, сестрам. Напередодні дівчина зі стипендії купила 30 «валентинок», щоб привітати рідних, друзів зі святом закоханих, частину грошей дала мамі.

- Чи бач, за 10 гривень, які їй підкинули, довели дитину до самогубства… Цього прощати не можна, - переконана хрещена дівчини.

Мав розмову з Головинським селищним головою Людмилою Заворотнюк. За її словами, сім’я проживала тут до 2007 року. Батьки працювали у колгоспі. Затим переїхали в Новосілки. Л.І.Заворотнюк сказала, що Ковальчуки – віруючі люди, працьовиті, змалечку привчили до роботи й своїх дітей. Тримають чимале господарство, обробляють город. Дочка їхня Людмила була дуже компанійською, про неї всі в селищі згадують нині лише добрим словом.

Не йме віри, як могло трапитися таке горе, й бабуся дівчинки Марія Макарівна Ковальчук:

- Вона сама не могла б цього зробити, - не стримуючи сліз, каже старенька. – Онучку переповнювала любов до рідних, близьких, до життя. Тієї неділі вона повідомила мамі телефоном, що не хоче йти на навчання. Та моя донька особливого значення цьому не надала. Про те, що трапилося, я дізналася не відразу. Рідні повідомили лише тоді, коли побігли її шукати.

Бабуся згадувала, що на похованні, на яке приїхали й колишні однокласники з Черняхова, плакали навіть хлопці.

Нині міліція відкрила кримінальне провадження за статтею «Умисне вбивство», провадиться комплекс необхідних слідчих дій. Під час нього, в присутності психологів, педагогів, батьків, як повідомив начальник Черняхівського райвідділу УМВС в області, підполковник міліції Ігор Скидан, допитуватимуться учні. Залежно від результату розслідування, справу або перекваліфікують у «Доведення до самогубства», або закриють.

…Дівчину вже не повернути. Невигойна рана назавжди залишиться у батьків, у колективу навчального закладу.

Але чи стане цей випадок уроком для всіх його учасників?

Чи легко буде з таким гріхом на совісті жити одногрупницям дівчини, котрі над нею знущалися? Як можуть дивитися в очі згорьованим батькам педагоги, які замовчували непоодинокі конфліктні ситуації? Трохи більше професіоналізму, більше уваги, розуміння й людяності. Ось чого забракло, щоб зберегти молоде життя.

Олександр Колесник