Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Щоб не загубилося: Франц Куберт — той, що заснував «МОЕЗ»

12.01.2022
Малин

Чому станція Малин побудована в «деревне Городище»


На погляд тогочасного обивателя, все робилося не так

Достатньо поглянути, що писали в тогочасних газетах: «У нас теперь составляет злобу дня устройство вокзала «Малинъ», не в местечке, а 3-х верстах от него, в с. Городище…».

Всі розуміли, що залізниця несе можливості, але логіка будівництва не вписувалася в тогочасну уяву місцевого населення про «артерії всесвіту».

Для Малина початку ХХ століття такими були «военно-транспортная дорога из Радомысля в Овруч, по которой передвигается ежедневно масса подвод» та дорога на Іванків та Чорнобиль через Любовичі й Заруддя.

Детальніше про цю історію тут — Малинські хроніки: «Небезъинтересныяз подробности усройства вокзала Малинъ»

Та ж історія була і з роз’їздом Ірша.

Радомишляни, не отримавши свого — залізницю через Радомишль, — хотіли хоч станцію перенести ближче до своєї «артерії всесвіту» — на 83-тю версту поблизу Бухтєєвки, «где железная дорога пересекается большой военно-транспортной дорогой на местечка Иванково й Чернобыль».

Не вийшло. Іршу побудували там, де і заплановано — на 86-й версті.

Очевидно, що всі амбіції й бажання місцевих не мали ніякого значення для проєктантів. Ірша — це роз’їзд. А роз’їзди, на відміну від станцій, мали забезпечувати оптимальний графік руху.

А ще, місце, куди хотіли посунути роз’їзд Ірша, мало складну геологію — «Выемка близ деревни Рудни Бухтьевской, на 83-й версте представляет пересечение железной дорогой… той именно длинной гряды, которая на 3-верстной военно-топографической карте названа «горой Раздольской» и «горой Селебчинской». До того ж з побудовою залізниці дорога втрачала своє значення.

Що ж до станції Малин, яка «хотя и называется «Малинъ», обустраивается на Городищенской земле, вдали от местечка, в совсем глухом уголке, и в крайне низменной местности — в болоте, потребовавшей капитальной и, разумеется, очень дорогой насыпи» все доволі очевидно — будівельний камінь є причиною(альтернативні гіпотези нижче #)

Це припущення можна підтвердити інформацією, наведеною в науковій роботі Тутковського П. А. «Геологическое исследование вдоль строящейся КиевоКовельской железной дороги» (Издание Геолог, комитета, т. 21. Спб., 1902).

У своїй роботі автор вказує, де були закладені каменоломні по лінії будівництва залізниці для власних потреб:

«Кристаллические породы и овручский песчаник в коренных месторождениях добывались частью в специально заложенных каменоломнях в стороне от линии строящейся железной дороги (например, на 95-й версте, на левом берегу р. Ирши— серый мелкозернистый гранит; на 144-й версте, близ м. Искорости, на правом берегу р. Ужа и у с. Бехов, — тоже; на 177-й версте, у с. Путиловичей, — тоже; на 183-й версте, у с. Малого Дивлина, — гранофир; на 188-й версте, у пересечения железной дороги с грунтовой дорогой из с. Заполья в д. Рудню-Злотин, — среднезернистый серый гранит: на 189-й и 190-й верстах, у с. Белокоровичей, — овручский песчаник; на 212-й версте, у болота «Пояски», — серый мелкозернистый гранит; на 248-й вер., в м. Ракитно, — тоже; на 259-й версте — серый среднезернистый гранит: на 262-й версте, у с. Крутой, — весьма крепкий светлорозовый среднезернистый гранит; на 271-й версте, у с. Клесова, — кварцевый амфиболо-диоритовый порфирит), частью же в резервах (например, на 142 версте — серый мелкозернистый гранит: на 194-й версте — овручский песчаник) и в выемках на самой линии дороги (например, на 193-й и 195-й верстах — овручский песчаник; на 198-й версте — серый мелкозернистый гранит; на 211-й и 212-й верстах — тоже)».

Щодо малинського кар’єру є більш детальний опис й, схоже, що саме у цьому місці бере початок промисловий видобуток каменю на Малинщині:

«Левий берег реки Ирши у пересечения её железной дорогой на 95-й версте сравнительно высок и обрывист, но немного выше по течению реки возвышенный берег отступает и река сопровождается широкой поймой. На пойме, в расстоянии около версты к югу от железной дороги, для надобностей последней заложены каменоломни серого мелкозернистого гранита. Здесь впервые по линии строящейся железной дороги встречаешь выход кристаллической породы».

Ось воно — лівий берег Ірши, на відстані близько однієї версти від 95-ї версти залізниці було закладено каменоломню.

Відповідно станція Малин була облаштована в найближчому зручному місці для відвантаження добутого каменю — на 98-й версті.

# ДОПОВНЕННЯ:

Петро Толкач не погоджується з варіантом прив’язки до каменедобування. Він вважає, що локація обрана із двох причин: найкраще рівне місце — без ухилу та найближче місце від річки для постачання води, позаяк поїзди на паровій тязі потребували дозаправлення водою і відносно рівних, без ухилу колій для легкого розгону поїзда. Обговорення за посиланням 

Читайте також — Малинські хроніки: «Тифъ въ Радомысльскомъ уезде. Въ селе Городище…»

Короткий опис Малина в роботі Павла Тутковського:

«Местечко Малин лежит в начале длинного (51 верста) и высокого (на 129-й версте до 89,53 саж. абсол. высоты) водораздела между реками Иршой и Ужом.

Нахождение выходов гранита по реке Ирше у м. Малина было известно К. М. Феофилактову ранее 1851-го года. В работе К. М. Феофилактова «Отчет о геологической экскурсии в уездах Радомышльском (Киевской губернии) и Житомирском (Волынской губернии) 1877 года» находим лишь следующие строки о м. Малине: “Окрестности Малина примечательны во-первых — развитием гранита-рапакиви, интересного по срастанию в нём ортоклаза с олигоклазом, во вторых — обнажениями жернового полукристаллического песчаника, принадлежащего к ярусу Киевских белых песков”.

В виду того, что, с одной стороны, наблюдения и исследования К. М. Феофилактова в Киевской губернии, описание которых готовится в настоящее время мной к печати, еще не опубликованы, и что, с другой стороны, мои наблюдения в ближайших окрестностях м. Малина (вне полосы строящейся железной дороги) не прибавляют к результатам работ К. М. Феофилактова ничего существенного, я считаю уместным ограничиться здесь вышеприведенными краткими данными.

Рапакиви местечка Малина были впоследствии (в 1886 году) исследованы мною микроскопически. По мнению В. Е. Тарасенко, которому мною переданы для исследования (с разрешения Геологического Комитета) все образцы кристаллических пород, собранные мной в 1900 году вдоль Киево-Ковельской железной дороги, гранит м. Малина представляет собой типичный рапакиви и часто содержит роговую обманку, которая была указана в Малинском граните в 1897 году М. Н. Миклухой-Маклаем.

По моим наблюдениям, крупнозернистый серый жерновой песчаник м. Малина нередко содержит хорошо сохранившиеся остатки древесины».

ДЖЕРЕЛО: MALYN.MEDIA

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація