5 вересня 1990 року рішенням 3-ї сесії 21 скликання Малинської міської ради було зроблено історичний крок.
Унаслідок сесійного рішення «національну жовто-блакитну символіку» було офіційно вивішено «поруч з державною символікою» в центрі міста.
Це рішення було прогресивне, сміливе, але й компромісне водночас. Після столиці – сміливий маленький Малин першим зробив велику справу. Але обізвав її, про всяк випадок, «національна жовто-блакитна символіка». Та ще й місце їй було відведено – «поруч з державною» (ще ж СРСР доживав!).
Однак! Ця історична подія стала краплею в здоровому потокові змін, які тривають і досі. Й тоді, мимоволі порівнюється, навколо появи біля колишньої державної радянської символіки в Малині символіки національної не було стільки шкандалю, як у ситуації з євро-прапором.
Чия заслуга в тому, що тоді Малин вчинив хоча й не до кінця по-українськи, але досить мужньо. Рішення сесії стало можливим, як цитує документ, «враховуючи побажання» Руху й «жителів міста». Низький уклін і шана тим рухівцям, хто виявив сміливість й наполегливість в запровадженні української символіки ще за СРСР. Але й нерішучим та компромісним діячам, які не заважали, не перешкоджали – теж спасибі.
Відтак чверть століття ми перебуваємо під покровом того першого жовто-блакитного прапора, за зміст і державу якого зараз гинуть захисники України.
Малин – це Україна. Слава Україні! Смерть ворогам!
Поділитися:вологість:
тиск:
вітер: