Cучасник. Олександр Кабалюк: «Бджіл, дітей та родину люблю однаково!»

Директора Пиріжківського НВК ДНЗ –ЗНЗ І-ІІІ ступенів Олександра Кабалюка знаю давно. Його спокійна хода, врівноважений погляд, мудра порада імпонують багатьом його односельцям, учням, друзям і знайомим.

- Не можу спокійно спати,коли знаю, що в школі щось потрібно пофарбувати чи доробити, -- говорить Олександр Іванович. – І навпаки отримую душевну насолоду, коли заходжу в школу, а вона, немов наречена, охайно прибрана, готова зустрічати дітей та батьків.

Нинішнього навчального року у Пиріжках навчатиметься 120 учнів. На базі навчального закладу працює і садочок.

- Цей рік знаковий для мене і моєї родини, -- продовжив Олександр Іванович. – Виповнюється 30 років відтоді, коли я після закінчення біофаку Житомирського педінституту імені Івана Франка переступив поріг Пиріжківської школи, а також 25 років, коли очолив педагогічний та учнівський колективи. Хорошою новиною для колективу та його досвідченого директора є те, що з шести минулорічних випускників школи четверо вступили на державне навчання у столичні вузи. Значить не марно передаються свої знання й уміння своїм вихованцям 21 педагог цієї школи.

Окрім копіткої роботи вистачає часу в педагога й на улюблене заняття – бджоли. За велінням душі і з таким завзяттям взявся за це захоплення близько десяти років тому. Тоді й зараз допомагає господарювати біля комах працівник школи Володимир Павленко, якого в селі вважають пасічником від Бога. Чоловіків часто можна побачити й біля своїх невтомних трудівниць. Нині Кабалюк тримає 12 бджолосімей.

В середньому від них отримує два відра корисного солодкого меду. Вулики будує сам. Його обійстя огортає дивний спокій. Скрізь стоять вулики, вулики, а у спеціальному вагончику – медогонки, інше приладдя. Сам господар у бджолярських обладунках нагадує дослідника якоїсь дивовижної лабораторії. Зрештою, так і є: пасіка – це наймудріша природна скарбниця зі своїми законами, гармонією, порядком. Бджоляр тут лише помічник, диригент складного оркестру.

- Ця справа стала частиною мого життя, улюбленою роботою, від якої отримуєш неймовірне задоволення й гармонію душі, -- сказав О.І.Кабалюк. – Минулого року, щоб покращити медозбір, вивозив своїх трудівниць на гречані поля до Шевченкового.

Рік на рік не схожий, і тут нічого не вдієш. Олександр Іванович щирий, відкритий чоловік: що знає й уміє сам, того навчить й інших. А ще підбадьорює: все вдасться, каже, якщо взятися з душею та любов′ю. І, що дуже важливо, навчає ділитися з людьми – і медом, і квасом, іншими корисними продуктами бджільництва, і добром та приязню. З лікувальною метою побудував і будиночок, де час від часу лікується вся його родина.

- Апітерапія (вуликотерапія) – це медичне використання бджолиних продуктів, зокрема: меду, перги, аоску, прополісу, маточного молочка та бджолиної отрути, -- розповів О.І.Кабалюк. – Вона бере свій початок ще з часів Древнього Єгипту, Греції та Китаю. Згадки про неї є у Ведах, Біблії та Корані. Апітерапія помічна від багатьох хвороб нервової системи, ендокринних захворюваннях тощо. Провідними апітерапевтами України є Андрій Йосипович Лабінський та Іван Йосипович Пилипчук.

Захоплення батька поділяють і його діти: син Іван та доньки Оксана та Анастасія, дружина Любов Іванівна, до речі, також педагог за освітою.

Через свою простодушність та врівноваженість односельці обирали декілька разів депутатом сільської та районної рад. За сумлінне виконання обов’язків та багаторічну працю в галузі освіти нагороджувався й грамотами різних рівнів.

А ще Олександр Іванович – один з активних учасників ансамблю «Джерело» місцевого Будинку культури. З цим колективом побував на сценах обласного центру, Новограда-Волинського та інших райцентрів області.

Начальник відділу освіти Малинської райдержадміністрації Віталій Коробейник відзначив, що Олександр Іванович справді заслуговує на повагу завдяки працелюбності, професіоналізму, доброті, людяності. На таких директорів можна рівнятися й молодим колегам. Покладені завдання завжди виконує вчасно з особливою відповідальністю.

Сонце добігало за обрій, на вулиці починало повівати приємною осінньою прохолодою. А на подвір′ї Кабалюків «кипіла» робота. Діти досушували зерно, перебирали картоплю, а господар – порався біля бджіл. Він переконаний, що ці комахи не люблять злих людей і не чіпають добрих. Не сприймають чорного одягу, може, й чорнової душі! Полюбляють спокій, повсякчасну роботу. Грубе втручання в їхній лад для комах просто нестерпне. Може, це наука і для нас?

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.