Політика "Одна країна - Єдіная страна" виявилася недолугою і руйнівною.
Дедалі частіше "русскоґоворящіє ґражданє" агресивно реагують на українську мову, особливо на півдні і сході країни, державні чиновники відмовляються розмовляти державною українською мовою, медія ще більш агресивно проводять українофобну пропаганду.
І ось почались перші напади "русскоґоворящіх" на україномовних Українців...
Про це пише видання Порохівниця
Інцидент стався в крамниці "Фурнітура" за адресою м.Дніпро, провулок Парусний, 7, Торгівельно-ринковий комплекс "Славянскій".
Напад стався через те, що пані Ганна попрохала українською мовою червоно-чорні стрічки, щоб діти сплели гарні браслети. "Руссцкаґаварящая прадавщіца" вперто повторювала "красно-чёрныє?"..."чёрно-чёрныє?" (вочевидь, глузуючи, адже не зрозуміти "червоно-чорні" неможливо!) Коли пані Ганна запитала: "Ви, що мене не розумієте?", — "руссцкаґаварящая прадавщіца" згребла товар з прилавка і заявила, що "нічево не продам!" Побачивши, що пані Ганна фіксує це неподобство на телефон, аґрессивна "русскоґоворящая продавщіца" оббігла прилавок, схопила за волосся пані Ганну і почала виштовхувати з крамниці зі словами "Пшла вон!"
Вже надворі біля крамниці аґресивна українофобка продовжувала тримати пані Ганну за волосся у присутності маленької дитини пані Ганни, та верещала "нє імєєш права ґаваріть і делать від, чьто нє панімаєш русскій язык!"
Маленький хлопчик дуже перелякався за маму і плакав...
Представники поліції, яких викликали зафіксувати правопорушення, також відмовились розмовляти державною мовою. Ім'я поліцейських — старший сержант Панов Антон Борисович та лейтенант Шмельов Борис Юрійович. (Або, вірніше буде написати кацапські ініціяли транслітеровано — Панов Антон Борісовіч і Шмєльов Боріс Юрьєвіч).
Наразі, це один з перших, ймовірно, перший зафіксований випадок фізичного нападу на ґрунті українофобії з боку "русскоґоворящєй" неадекватной українофобки.
Детальніше за ПОСИЛАННЯМ
А про відсутність патріотичного виховання у школах, — дійсного а не формального, пише Ірина Кримська-Лузанчук у своєму Блозі:
Подумалося...
Коли я навчалася у школі сто років тому, нас, школярів, (і вчителів теж) просто задовбували "політінформаціями". Вранці у понеділок вони проходили регулярно,ми за графіком готувалися до них, добираючи новини загальноесесерівського значення, потім республіканського, обласного, місцевого. Примітивно, послідовно, системно, постійно!
У вчителів ще були так звані політзаняття. Мама мала окремого зошита, писала в ньому як студентка все, шо втиралося на тих політзаняттях.
Зараз?
Ні, я не хочу ні політінформацій, ні політзанять. У тому вигляді.
Але раптом стало так прикро, що ми живемо у вирі драматичних подій, коли наша країна і народ... Не буду продовжувати.
Скажу лише.
Не треба політзанять.
Але я впевнена, що у жодній школі, принаймні у нас у місті, чи вузі жоден понеділок не починається так: "Діти, минулого тижня, коли от ви ганяли футбола або точили березовий сік за Малином, на сході загинув... чи загинули імена...імена... імена..." Або: "Вчора до міста повернувся Іван Іваненко. Він був на війні з... до... У нього два поранення. Має нагороди. Слава Україні! Слава Богу, що живий, бо то ж татко отого бешкетника, що поламав у тітки Ганьки гілку, коли яблука патрав з яблуні..." Або: "Вчора був бій під Маріуполем..." І ще: "В Криму знову до пам’ятника Шевченка сміливці принесли квіти...".
Так, всі знають всі новини. Бо інтернет, телевізор, радіо... Але то все так, наче всі ті новини з іншої планети чи сусідньої країни, байдужої нам.
Хіба ні?
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер: