Малинчани зустрілися із легендарним лікарем Арменом, який врятував життя більше 500-ам бійцям

Тиждень тому, одразу після Дня Незалежності, який у зв’язку з війною на Сході малинчани відзначили скромно, без зайвої помпезності та урочистостей, щоб кожну зекономлену гривню спрямувати нашим бійцям, — з Малина на Слов’янськ вирушив автобус з гуманітарним вантажем.

Супроводжували його активісти Петро Піковський, Микола Бойко, лікар Микола Власенко, депутат міськради Микола Поліновський, голова міського осередку УНА-УНСО Олексій Семенів. Очолив гуманітарну місію секретар міської ради Олексій Шостак. До слова, за його власний кошт закупили пальне.

Автобус «Еталон» надав благодійно столичний перевізник Віталій Кошуба. Поїхало три водії компанії, щоб почергово сідати за кермо, — Леонід Лось, Борис Лосенко та Віктор Мельниченко…

«…Довга нічна дорога, чисельні блокпости, на під’їзді до Слов’янська і в місті сліди недавніх боїв — майже вщент знищена снарядами АЗС, прострілені вікна в будинках, подекуди напівзруйновані будівлі. Серце кожного зчавило від розуміння, через що проходять щодня наші солдати — там, де зараз безперестанку йдуть бої.

Зупиняють місцеві даішники — через порушення ПДР. Не порушити не могли, інакше не проїхали б. Дізнавшись, що везуть допомогу, задовольняються блоком цигарок, протокол не складають, дякують за небайдужість до їхнього регіону і беззлісно бажають щасливої дороги.

Заїхали у Слов’янськ. У донедавна окупованому сепаратистами місті тепер не стріляють, тут відносно спокійно, життя відроджується, люди поволі звикають до мирного неба над головою. Багато української символіки. Дорослі та діти купаються і загоряють на пляжі. Та головне — на обличчях більшості слов’янців посмішки, а не сльози та розпач, як було донедавна.

Військова частина на околиці. Бійці 95-ої аеромобільної бригади розташувались в санаторії «Ювілейному», теж багато разів обстріленому. Серед солдатів і наші, малинські, а також з інших районів Житомирщини. Земляків зустрічають радісно, але відчувається, що в середині кожен напружений. На війні ніхто не почувається у безпеці. Адже не знають, що очікує на них за мить. Часто, розповідають солдати, виїздять на бойові завдання. Нещодавно стріляли зовсім поряд, у Краматорську, за десять кілометрів від Слов’янська. Розуміють, що будь-якої хвилини їх можуть перекинути у саме пекло, туди, де найзапекліші бої.

Із вдячністю приймають «гуманітарку». Щиро дякують усім землякам, хто не був байдужим. Раді, що про них пам’ятають і турбуються, що з нетерпінням чекають, коли повернуться додому. Найбільше радіють солодощам, домашній випечці. Тут на війні дуже хочеться скуштувати чогось смачного, щоб хоч на мить, в думках перенестись у рідні оселі. Мріють про відпустку, хоча б на кілька днів. Більшість в зоні АТО вже п’ять місяців.
Очі загоряються, коли беруть в руки дитячі малюнки та плакат з побажаннями малинчан. Одразу губи розтягуються у посмішках, настрій враз поліпшується. Пишуть їм земляки різне, але смисл один: «Скоріше повертайтесь. І тільки живими… Ми вас усіх чекаємо».

Коли прощаються із активістами, просять приїздити ще. Коли бачать рідні, малинські, обличчя, на душі стає веселіше. Хлопці вкотре переконуються, що роблять важливу справу — боронять від ворога рідну українську землю. Розуміють, як не зупинять бойовиків на Сході, вони підуть далі і занапастять їхню рідну домівку, де сьогодні мирно живуть батьки, жінки та діти…»

Як повідомив депутат-свободівець Микола Поліновський, заїздили активісти і у Ізюмі, де зустрілися із легендарним вірменським лікарем-хірургом Арменом.

Він прилетів із Сибіру на Майдан, а потім, як почалась АТО, пішов добровольцем у військовий шпиталь. На німецькому реанімобілі, який залишився з Майдану, разом із водієм Іллею та медсестрою Оленкою, ризикуючи власним життям, врятували, вивезши з поля бою, більше 500 поранених солдат. Безстрашні медики, справжні ангели війни, яким варто вклонитися до землі... Наш земляк, 68-річний лікар Микола Власенко, який рятував активістів на Майдані, теж запропонував свою допомогу.

Гідно несе службу, рятуючи солдатські життя, і начмед 95-ої бригади, свободівець Сергій Архангельський, з яким теж зустрілися малинчани.

… Активісти, збираючи гуманітарний вантаж, були вражені — наскільки малинчани добрі та чуйні. Старенькі бабусі, люди, які самі мають невеликі статки, несли гроші, продукти, консервацію, домашню випечку та інше. Волонтери теж гарно попрацювали: три дні роздавали біля «Фуршету» флаєра зі списком усього необхідного і люди купували на власний розсуд, хто що міг.

ГО «Малинщина» передала бійцям аптечки, цигарки. Загалом принесли стільки усього, що не вмістилося б і у «спринтер», яким планували їхатит. Відтак домовились про втричі більший автобус «Еталон», але й туди усе не вмістили. Відтак активісти хочуть дещо докупити та за кілька днів відезти допомогу 30-ій окремій механізованій бригаді, бійці якої зараз під Мелітополем, а також батальйону територіальної самооборони «Полісся» — на Арабатську Стрілку.

У Слов’янськ теж ще докуплять та передадуть вантаж з військовою амуніцією.