Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

На «Варшавці» відкрили відбудований міст через Іршу. ФОТО

14.11.2022
Малин

Малинська портретистка почала створювати ляльок із сухоцвіту та писати казки


 Окрім фотореалістичних портретів, Ірина Дорошенко тепер ще й створює містичні роботи із сухих квітів та гілок верби

Талановита людина – талановита у всьому. Цей вислів точно про 38-річну малинку Ірину Дорошенко. Останніми роками вона прославилася неймовірними портретами, які важко відрізнити від справжнього фото. І це при тому, що жінка абсолютна самоучка та жодного разу не брала уроки у професійних художників. А нещодавно – з приходом нової війни – вона почала реалізовуватися у ще одні творчій ніші: плете ляльки з гілок та сухоцвітів.

Її роботи нагадують ляльки-мотанки – тільки от замість тканини Ірина використовує сухі квіти та гілля верби. Втім і на цьому її таланти не мають краю: вона також спробувала себе у написанні казок і каже, що не плануєте зупинятися.

У день нашої розмови жінка якраз відправляла свої роботи за кордон. Зізнається: навіть не очікувала, що за такий короткий час її феями (саме так називає свої роботи авторка) зацікавляться у Європі…

— Ірино, розкажіть, будь ласка, як почали займатися плетінням ляльок?

— Якщо хтось пояснює свій світ фізикою чи хімією, то я пояснюю чудесами. Якось так цікавіше жити… Бережу своє дитинство у душі. І чомусь саме цієї весни, цього літа я дуже багато згадувала про своє дитинство. Може, тому мене понесло у таку «дитячу» творчість.

Хоч, можливо, все почалося ще раніше. Рік тому у мене промайнула ідея написати чи то легенду, чи то казку про квіти. А вже цього року, коли працювала у своїй клумбі, мені знову нагадалися забуті плани. Сіла на порозі будинку і написала маленьку казочку «Феї Кармек». І десь в цей час почала плести квіткових фей із кермеку. Так воно все й поєдналося.

– Чому саме так виглядають ваші ляльки?

– Може, прозвучить дивно, але я не знаю. Крутила у руці букетик і поступово вимальовувався образ.

– Що ви використовуєте для робіт?

– Переважно використовує сухоцвіт, але взагалі можна і з колосків творити. Цмин збирала цьогоріч. Пробувала також плести трав’яних фей. На зиму деякі заготовки зробила сама, деякі матеріали доведеться купувати.

– Ви рахували, скільки таких ляльок вже створили?

– Близько ста, мабуть. Але встигла їх реалізовувати навіть під час благодійного ярмарку. Одну таку оцінюю у 100 грн, в залежності від складності. Купують для букетів, або ж просто комусь сподобається.

– У кожній феї проглядаються якісь наші автентичні мотиви. Ви такими їх задумуєте? Зараз часто майстрині намагаються додати у роботи патріотичних нот.

– Думаю, кожного українця зараз болить за нашу землю. Цей біль займає думки, а думки своєю чергою впливають на роботи, на творчість. Не можу сказати, що я зумисне задумую їх патріотичними. Ні. Я просто даю волю рукам і воно саме несеться.

– Подекуди ваші феї нагадують ляльки-мотанки

– Може, й так. Мені здається, що час війни змусив нас трохи переосмислити нашу культуру і вийняти її з глибокої скрині. Я, наприклад, принципово не вимальовую обличчя своїм лялькам – мені здається, так вони виглядають містичніше.

Також пробувала плести скульптури із верби. Перша з’явилася ще навесні, коли я приволокла додому вербову гілку. Лялька вийшла метр у висоту. Назвала її «Берегинею» і поставила собі у садочку. Коли було ще тепло, любила пити каву просто неба і дивитися на неї. Інколи навіть сама собі дивуюся, як таке створюють і чому саме так воно виглядає. Починаєш навіть вірити у якусь магічність, у музу. Але моя муза, схоже, прийшла до мене з далекої давнини (сміється, – ред.)

– Ірино, а ви малюєте зараз?

– По правді, малюю мало. Замовлень рівно стільки, скільки я можу взяти на місяць. Чомусь стало нудно сидіти по багато годин на одному місці, а портрети вимагають терпеливості.

Тому, чесно кажучи, дуже радію, що мій творчий шлях так стрімголов розвернувся у нові напрямки. Я нарешті почала створювати щось від себе, щось своє. І це виявилося дуже цікаво. Мені вже не треба когось копіювати, як це було з портретами.

– А в скільки зараз оцінюєте свої портрети?

 

– Від 1000 грн за роботу. Раніше оцінювала у 500, але через те, що не маю величезного бажання себе присвячувати цій справі, поставила вищу ціну. Хоч знаю, що майстри беруть ще дорожче. Але моїми замовниками в основному є малинці, зараз непрості часи, тому хай поки що буде так.

– Ви там вище згадували, що написали першу казку. А наступні плануєте?

– Так! Сподіваюся, що невдовзі випущу ще одну казочку про колоски. Це буде історія про наші українські поля, які залишилися у врожаях. Думаю, вона зачепить не тільки дітей.

Казку про фей розповсюдила серед знайомих, а цю вже викладу у вільний доступ. Якщо назбирається кілька — мрію про цілу збірку.

Також дуже вже мені сподобалося творити із гілок верби. Тому планую продовжувати. А там, хто зна: можливо, і на цілу виставку назбирається.

– Про майстер-класи не задумувалися? Думаю, охочих точно б назбиралося!

– Думала. Але хотілося б, щоб це був не просто урок малювання, а урок мистецтва – разом із плетінням ляльок, створенням скульптур із вербових гілок тощо. Мабуть, ще треба відкласти це і дозбирати ідей.

– До слова, ви свою нову сторінку із феями у фейсбуці назвали «Ярина». Чому?

– Це теж тягнеться із далекого дитинства. Я свого дідуся не пам’ятаю – він помер, коли мені був всього рік, але з розповідей мами він називав мене саме Яринкою і дуже ніжно люляв у колисці. Тому я тут довго не роздумувала і взяла це за назву для нового непряму моєї творчості.

– Сподіваюся, наступна наша розмова вже буде тоді, коли творитиме саме під брендом «Ярина».

– Дякую! Я теж щиро вірю, що так і буде!

Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО

БІЛЬШЕ ФОТО НА MALYN.MEDIA

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація