Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Олександр Ситайло про ракетний обстріл Малина, постраждалі будинки та покарання авторів відео

10.12.2020
Малин

Настоятель костелу Святої Анни Кшиштоф Дулемба розповів про життя малинських католиків


Наше місто славне як історією, так і сьогоденням. За довгий час існування мультикультурних і міжнаціональних зв’язків, його мешканці намагаються зберегти свою самобутність, яку плекають й у релігійних спільнотах. Про життя римсько-католицької парафії костелу св. Анни у Малині говоримо з її настоятелем отцем Кшиштофом Дулембою.

− Отче, розкажіть, яке місце, роль парафії на релігійній мапі Малина? Скільки вірних налічує ваша парафія?

− Парафія дуже давня, має понад 200 років. Складається в основному з поляків та чехів. Після тієї «перестройки», яку оголосив Горбачов наприкінці 80-х років минулого сторіччя, чехи, які компактно проживали в Малинівці, почали запрошувати католицького священника з Києва. Тоді й поляки активізувалися і на початку 1992 року була зареєстрована римсько-католицька громада. А вже з червня наступного року громаді повернули храм св. Анни, де до цього часу розміщувалася спортивна школа.

До пандемії у наш костел щонеділі приходило 200 осіб, але ж є ще такі, які приходять тільки на великі свята і такі, які через брак праці змушені виїжджати на заробітки, а молодь − на навчання в обласний центр та в Київ.

У період карантинних обмежень костел регулярно відвідують до 100 осіб. І число парафіян також суттєво не змінюється: 7-9 осіб, які щороку відходять у засвіти заступають новонароджені малинці.

Теоретично зареєстрованих є чотири парафії − у Малині, у селищі Пісківка, у селищі Потіївка та в селі Гута-Потіївка. А практично – це одна така велика парафія, бо усі громади обслуговує один священник. Було нас двоє, але так склалося, що залишився я один.

− То Ви, отче, великий трудівник. Як справляєтеся, скільки і якими мовами служите Святу Літургію?

− Свята Меса відправляється українською і польською мовами. В Малині у суботу на 18.00 годину, для тих, хто не може взяти участь у недільній службі зранку, служиться українською мовою святкова недільна меса. У неділю, о 9.00 годині — польською, а об 11.00 годині ще одна — українською. Але під час літургії польською літургійні читання, проповідь, молитва «Отче наш» також відправляються українською мовою.

А потім ще їду у село. Правда у селах вже рухомий графік, за згодою вірних. Це мова лише про службу Божу, але ж іще є похорони, шлюби, хрестини, сповідь, катехиза.

− Знаю, що в римсько-католицьких парафіях традиційно налагоджена робота з дітьми та молоддю. А як у вас?

− Завжди так було. З меншими дітьми, до 14 років, катехизацією займається спеціаліст, яка має відповідну освіту. А зі старшими та дорослими щосуботи, після служби — я. Щороку до Першого Причастя підготовлюємо кілька осіб дорослих. Традиційно у західній Церкві це відбувається під час Різдвяної меси. Наприклад, у 2018 році до Таїнства приступив 65-річний мешканець Малина. Також проводжу катехизацію з парами, які бажають вступити в шлюб.

Молодим батькам також потрібна наука, бо, якщо вони будуть знати про Бога, будуть практикувати живу віру, то і їхні діти будуть добрими християнами. Маю таких 6-7 пар.

− Розкажіть про особливості духовного життя парафії під час карантину.

− Пандемія негативно впливає на все і на життя Церкви також. Нещодавно, коли був карантин вихідного дня, то змушений був у неділю додати ще одну службу, бо діяло обмеження на перебування у церкві − 10 осіб. Тому парафіяни приходили на недільну месу по визначених вулицях на свою годину.

Також і праця з дітьми була дещо обмежена. Під час адвенту (різдвяний піст - авт.) в наших церквах у контексті служби Божої відправляються рорати. Це такі пісні на прославу Матері Божої, які виконуються в темній залі, без освітлення, лише при свічках — дуже величне й одночасно дуже особисте дійство. Традиційно, на них присутні діти, але цього року воно якось так знівелювалося — дуже шкода.

Ну, маємо таке випробування, але воно не може бути вічно. Маємо його гідно пройти й тоді світло, яким є Ісус, засвітить ще яскравіше.

− Поділіться, чи маєте на парафії подружжя, які належать до різних конфесій? Як працюєте з такими християнами?

− Є, звісно й такі. Зазвичай, це хтось, − переважно жінка, є практикуючим християнином, а інший тільки охрещений. То прошу, щоб заохотила чоловіка прийти на месу – раз, другий. Потім заохочую до сповіді. Бо мені важливо, щоб людина примирилася з Богом. А далі – хай собі вирішують. Звичайно, добре, якщо подружжя ходить в одну церкву, але ніхто нікого не заставляє. Це має бути свідомий вибір і зважене рішення.

− Ви — поляк. Скільки вже служите в Україні і як чуєтеся серед наших людей? Чи маєте порозуміння з владою?

− В Україні вже 30 років, приїхав ще за Союзу. Приїхав на заклик тоді ще Папи Римського Йоана Павла ІІ. Я був семінаристом, а він, бувши в Польщі звернувся до нас, щоб ми їхали служити на схід, бо там є велика потреба у священниках. І, коли мене після свячень запитали, де хочу служити, то я відразу сказав, що в Україні. Я відчув, що потрібний цим нашим людям тут й іншим, які заплуталися в нетрях комуністичної ідеології й ніколи не знали Бога. І знаєте, нині я бачу плоди своєї праці — багато людей, сімей навернулося до християнства, стали добрими католиками.

− Дякую за ваше служіння, цікаве спілкування. Вітаю вас з прийдешнім Різдвом і Новим Роком.

− І я вітаю читачів видання. Приходіть до нас на Різдвяну Святу Літургію, на коляду, щоб вкотре прославити сина Божого – Спасителя світу.

Світлана ОГОРОДНИК

***

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація