Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Чому боги мовчать: асфальтувати проспект Машинобудівників не будуть — «немає потреби»

26.11.2020
Малин

Нова малинська газета «Форпост»: хто, чому, для кого


На початку листопада інформаційний простір Малина поповнився ще одним виданням – на ринку з’явився тижневик «Форпост». Попри те, що сьогодні світові медіагіганти відходять від газет і, щоб «вижити», роблять ставку на інтернет, «Форпост» – власне друковане видання.

Журналістка ІнфоМалин порозмовляла із редакторкою тижневика Іриною Кримською – про те, хто і чому вирішив заснувати саме газету, чим вона відрізняється від інших місцевих та хто фінансує проєкт.

– Пані Ірино, розкажіть про те, у кого і чому виникла ідея видавати «Форпост»?

Такі наміри були давно. І були навіть спроби їх реалізувати в минулих десятиріччях, але, на жаль, невдало. Не вистачало досвіду, а ключовою помилкою було те, що розраховували на фінансову допомогу інших. Наприклад, політичних сил. Чи друзів, які обіцяли допомогти популяризувати видання.

Коли я знову повернулась до бажання заснувати газету, то мої наміри збіглися із бажання мого чоловіка – Сергія Найдьонова.

– Він власне зазначений, як офіційний засновник газети…

Так. Насправді це для нього не перший газетярський в досвід. У 2002 році він разом з товаришами почав видавати всеукраїнську газету – щоправда, на сході України. Ця газета видавалась їхнім коштом та коштом більш заможних однодумців. А потім настала тривала перерва, і з початком російсько–української війни чоловік переїхав з Донецька. Єдине, що залишилось від цього видання, – свідоцтво про реєстрацію ЗМІ.

Я теж не аматор в журналістиці – працювала і в «Малинських новинах», і «Соборній площі» як позаштатний кореспондент. Мала досвід на місцевому телебаченні та на радіо. Була керівником кабельного телебачення, яке мало свій канал мовлення на Волині, працювала редактором журналу, газети. Але з виходом на пенсію зіштовхнулась з тим, що колосальний досвід сьогодні мало кому потрібен. На жаль, статус пенсіонера переважає над статусом освіченого журналіста. Попри це бажання працювати і творити нікуди не зникло. І якось ми з чоловіком сіли і подумали, а чого зволікати!?

– Тобто ви фінансуєте проект своїм коштом, правильно?

Так, абсолютно.

– Перший номер вийшов одразу після виборів. Уникаєте політичних «шлейфів» за виданням чи так склалось?

Ми справді не хотіли друкуватись до виборів, бо у такому випадку нам би приписували якогось «мецената» чи навіть кількох. Тому терпеливо витримали закінчення виборчої кампанії. І ось з початку листопада ви бачите те, що бачите.

– Тримаючи нині газету в руках, ви задоволені результатом? Вам подобається?

Сказати подобається чи ні – ну, знаєте, народжена дитина сприймається не через критерії подобається чи не подобається, а швидше з бажанням удосконалити, «причесати» чи «повести за ручку» туди, куди треба.

– І все ж – подобається чи ні?

Говорити про якісь фундаментальні речі ще рано. Ми у процесі. Читачі вже у різній формі відправили нам свої відгуки

– хто месенджером, хто телефоном чи особисто з рук в руки. І ми враховуємо усі зауваження. З четвертого номера на одну позицію збільшили шрифт, тому що літні люди скаржились на надто дрібний. Також виправили недолік з фото – тепер зображення будуть менш «зернисті».

– Погодитесь назвати собівартість друку одного екземпляру?

Я б не хотіла озвучувати цифри взагалі. Тому що, по–перше, ніхто не повірить. По–друге, почнеться маніпуляція, підміна понять, домисли. Якщо комусь так цікаво, то пропоную звернутись до будь–якої друкарні. Цю інформацію неважко отримати – ми друкуємось накладом 700 примірників у КП «Малинська районна друкарня».

– Не новина, що сьогодні друкована преса – це нерентабельно. І все ж – ви з чоловіком зупинитись саме на друкованому виданні. Чому?

Газета у всі часи була нерентабельна або приносила малі прибутки.

– Ну чому? Наприклад, 50–ті роки ХХ ст. називають дуже плідними для друкованої преси в усьому світі.

Скажу вам, що у будь–якому випадку видавці завжди свідомо йдуть на фінансові ризики. Бо газетні проєкти пов’язані не з бажанням заснувати прибуткову справу і потім «стригти» купони. Газета – це стиль існування. Це атмосфера, в якій комфортно почувають себе ті, хто знає і вміє це робити. Газета зберігає баланс здорового консерватизму, корисного читання і цього новинного драйву. Не впевнена, що електронні ЗМІ можуть цим похвалитись.

– А як щодо авторів «Форпосту» – вони працюють за гонорари чи це для них волонтерський проєкт?

Поки що волонтерський. Автори «Форпосту» – це коло близьких мені людей, яке сформувалось за останні 30 років моєї роботи в журналістиці.

– На яку категорію населення орієнтується ваше видання?

Ми орієнтуємось на тих, хто читає. Хто усвідомлює себе, як публіку, яка читає. І цей відсоток у суспільстві дуже малий. Це люди, які ставлять собі питання, і шукають відповіді на ці питання скрізь – у книгах, журналах чи то газетах. Це люди пошуку. Вони не проковтують неперевірену інформацію, не вбивають в себе як губка те, що ллється з екранів телебачення. У них своє «я» і потенціал людини мислячої. Такі люди власне і авторами нашими стали, і першими прийшли передплачувати чи купувати.

– Тобто ви себе позиціонуєте як публіцистично–аналітичне видання?

«Форпост» – це читанка, де можна буде і новини прочитати, і щось для душі. Думаю, що в нас і серйозна аналітика буде з’являтись, і аналіз подій та тенденцій. Але на 80% – це буде газета, в якій читач навіть з мінімальною підготовкою зможе знайти для себе цікаву інформацію.

– Чи побачимо на сторінках «Форпосту» політичну рекламу?

Допускаємо. Аналогічно, як і комерційну, тому що грати у романтиків, які пізніше шукатимуть кошти на покривання рахунків, не хочемо. Єдине – у нас з чоловіком є певні перестороги щодо окремих політичних сил.

– Про кого говорите?

Я не хочу бути некоректною і когось називати. Лише скажу, що це сили лівого порядку. Це відверті послідовники «Партії регіонів» тощо. Але з іншого боку, коли йдеться про окремих політичних персон, які випадково загубились у не проукраїнських силах, то, можливо, у них і буде шанс з нами домовитись.

– Скільки сьогодні читачів вже передплатили газету?

Не хочу називати цифри. Бо цифри – це провокація. Скажу лише, що люди передплачують. Не так активно, але все–таки передплачують. Щоправда, на короткий термін – від місяця до пів року..

Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО

***

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація
2020.11.26 15:29 -
Глєбович (1)
0 0
Хфорпост так хфорпост
Відповісти