Репліка глядача і пацієнта. Прикладіть своє телебачення до своєї хворої голови

Спостерігаю дивну короткозорість публіки. Щоб було видніше, скажу прямо в лоб: говоритиму про місцеве телебачення і місцеву лікарню. Де логіка їх тулити докупи? Там, де і давати постійно у пропорційному відношенні до споживачів набагато більшу підтримку телебаченню, ніж лікарні. Тому насправді краще для цієї емоційної репліки підходить зміна термінології, а саме: глядачі лікарні, пацієнти телебачення.

 Читаю постійно кілька років поспіль, як лікарні дозарізу потрібні гроші і як їх важко віднаходять, лізучи подеколи до бюджетів сільських рад. Але й це рятує мало. Хоча йдеться про аудиторію всього Малинського району.

Не знаю, яка зараз аудиторія у телебачення «Полісся», але явно не з усього Полісся і навіть не з усього району. Але ж зветься районне!

У якому куточку району його зараз дивляться?

Однак із того куточка якась баба Люба чи дід Вася – з іншого знову трішечки обкрадені і обкрадені двічі – у них того свого місцевого телебачення немає, у них не питаючи тягнуть руки районні депутати, голосуючи за виділення грошей на роботу «Полісся». Парадокс! Громада району є власником телебачення, але воно її не обслуговує. Лікарня обслуговує і діда, і бабу, але постійно просить на йод і шприц. І цікаво те, що про ці проблеми я дізнався не з екрану, а з газет.

Скільки б не казали, що наше телебачення треба зберегти, і скільки б не давали грошей, воно занепадає і втрачає решту й так невеликої кількості глядачів. І цікаво, що ніхто з депутатів не образився, як так виходить – і грошей немає, і телебачення немає фактично! Дехто підказує, що там від самого телебачення лишився один оператор, який працює з моменту заснування його. То, може, цим і обмежтеся?

Хтось же пропонував у тій же газеті та в мережі – нехай працює один оператор, щоб просто фіксувати події і накопичувати архів (до кращих часів).

І ніхто не заперечує, що районна медицина б’єтся як риба об лід, але реанімаційні тисячі віддаються на телебачення. Зрештою, ті кошти і для телебачення, як мертвому припарка.

Не менш аморальною виглядає смішна допомога лікарні. Лише за літні місяці читав у наші пресі та на сайтах: дайте милостиню на станцію переливання крові, дайте на невідкладну допомогу,а зараз вже – дайте картоплі… Це так побіжно, бо потреби у лікарні більші й загальніші. Однак порівняймо цифри: телебаченню на сесії районної ради дали 40 тисяч! Лікарня просить картоплю, на яку в разі закупки потрібно більше 45 тисяч! І ту ж картоплю знову збирають по відру з селян, які телебачення не бачать.

Що робити з таким дивним донорством? Скажімо, якщо припинити кидати гроші в яму телебачення, воно закриється і ніхто цього не відчує болісно. Але коли закриється лікарня (уявімо на мить), болісно і боляче стане всім. От і вся арифметика.

Вислухаю контраргументи, якщо вони сильніші від моїх.

З повагою
представник громади району,
який користується послугами лікарні,
але давно не користується послугами телебачення, бо їх не надають.