Ще одна дорога в нове життя - на Житомирщині взялися перейменовувати села і міста

ОФІЦІЙНО

Житомирська область, новини - Громади 871 міста і села в межах всієї України мають визначити нові чи повернути історичні назви до 21 листопада.

Це 3% від усіх населених пунктів. Український інститут національної пам’яті оприлюднив перелік міст та сіл, назви яких символізують комуністичний тоталітарний режим.

Перелік назв населених пунктів, що підлягають зміні подано за даними моніторингу УІНП, проведеного відповідно до закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Серед них 23 населених пункта в Житомирській області - 3 селища міського типу, 1 селище та 19 сіл:

селище міського типу Володарськ-Волинський, Житомирська область, Володарськ-Волинський район

селище міського типу Червоноармійськ, Житомирська область, Червоноармійський район

селище міського типу Жовтневе, Житомирська область, Лугинський район

селище Радгоспне, Житомирська область, Попільнянський район

село Дзержинськ, Житомирська область, Ємільчинський район

село Жовтневе, Житомирська область, Малинський район

село Жовтневе, Житомирська область, Олевський район

село Жовтневе, Житомирська область, Попільнянський район

село Жовтневе, Житомирська область, Ружинський район

село Комсомольське, Житомирська область, Олевський район

село Крупське, Житомирська область, Малинський район

село Леніне, Житомирська область, Радомишльський район

село Ленінське, Житомирська область, Любарський район

село П’ятирічка, Житомирська область, Баранівський район

село П’ятирічка, Житомирська область, Володарсько-Волинський район

село Радянське, Житомирська область, Бердичівський район

село Радянське, Житомирська область, Коростенський район

село Чапаєвка, Житомирська область, Лугинський район

село Червона Зірка, Житомирська область, Бердичівський район

село Червоний Плугатар, Житомирська область, Малинський район

село Червонопрапорне, Житомирська область, Баранівський район

село Чубарівка Житомирська область, Андрушівський район

село Щорсівка Житомирська область, Коростенський район

НЕОФІЦІЙНО

Цей перелік надається офіційними джерелами.

Однак незрозуміло, чому лише три села нашого району будуть перейменовані як такі, що отримали назви за радянської доби.

Насправді список цей неповний.

Почнімо з Вишівської сільської ради. Червоний Плугатар (до 1952 року був хутором Косня Недашківської сільської ради Базарського району) потрапив у чорний список, а Трудолюбівка – ні? Ота Трудолюбівка, яка насправді Дермановка, вимовляючи характерною місцевою орфоепією! Трудолібівкою Дерманівка стала в 1946 році.

Тепер займімося топонімікою Головківської сільської ради. Жовтневе, відтак, потрапило до списку претендентів на перейменування (на Житомирщині, до речі, 6 Жовтневих, п’ять із яких включені у даний список). Безіменний хутір був спочатку Жовтнем, потім став Жовтневим (1941). Отож йому пора вийти з радянського контексту і революційного пафосу Великого Жовтня, який перевернув світ насправді у листопаді 1917 року (за новим стилем).

А що ж так обійдені увагою нової української влади села Квітневе й Червоний Лан (Головківська сільська рада)? Спочатку про Квітневе. Це як Жовтневе, тільки у зв’язку зі славою Леніна, який у квітні народився. (Так-так, бо інакше були і села типу Грудневе, Липневе, Вересневе і т.д.) Але ленінська слава засяяла йому лише в 1963 році. Було Квітневе під променями слави іншого вождя народів і звалося поселенням Сталіна і ще Сталінським. Коли ж слава цього вождя виявилася насправді ганьбою, пішли всі села і все-все однойменне з ним перейменовувати в більш прогресивне. На ту пору прогресивно було славити Леніна. Так з’явилося Квітневе. Їх, до речі, всього 2 на Житомирщині.

Ще один хутір на краю світу, тепер йдеться про Червоний Лан, сподобився стати радянським у своїй назві з 1941 року. А до того був хутір та й хутір. Яких багато. Може тому оте слово Червоний додали ще до чотирьох десятків на Житомирщині. Пачкою. Щоб нікого не образити. Ми ж були червоні – синонім більшовицького, комуністичного, революційного.

А скільки тих Червоних потрапило до списку ре-номінації? Аж чотири. Цікава вибірковість.

Рухаємося в Старі Вороб’ї. На території цієї сільської ради викрили совєтчину в назві Крупське (скажу вам, як на мій смак, то назва бездарна й убога). Надія Крупська, офіційна дружина й соратниця вождя Леніна, благала не робити з нього культу. І вже точно ніяк не сподівалася, що і її ім’я «просклоняють» в контексті совєцької топоніміки. Тепер хочуть змінити. Файно було б, щоб сучасних супружниць олігархів чи вождів не чіпали. Ніяк – ні добре, ні недобре. Це точно не предмет ощасливлення котрогось населеного пункту й самої носійки імені.

Цікаве ще одне суто з радянською назвою село є в тій же сільраді. Проте його нові реформатори обійшли увагою. Першотравневе. Одне з 9 на Житомирщині. Ні воно, ні його 8 тезок не удостоїлися бути долученими до благородної справи виходу з відсталої радянщини. А чому? Такий собі суто український, як і ті, що вже згадувалося вище, хутірець у лозах чи соснах, населений силоміць втаємниченими в радянське світле майбутнє в 1941 році, зараз так само силоміць утримується в минулій епосі – принаймні своєю назвою (і бідняцьким побутом на рівні не знаю якої епохи).

Не втраплять уже, очевидячки, до списку нової доби купа сіл з суто радянським присмаком у назвах. Наприклад, Дружнє – а було воно поселенням, названим радянськими ідеологами в радість нам – поселення Шевченка і свого часу Поліським, протримавшись таким до 1941 року. А Нове Життя, яке теж таким стало в 1941? (Обидва населених пункти входять нині до Ново-Вороб’ївської сільради).

А що робити з Новобратським (Барвінківська сільська рада)? З Привітним, гарна назва, скажу вам, що рідкісно для ідеологічно продуманих, чи то пак, надуманих, назв радянської доби (Будо-Вороб’ївська сільська рада)? Хоча й стара назва, вбачалося більшовиками, була небезпечна і її позбувалися в два етапи: до 63 – Іванівка, а до 46 – Янишівка. Вибивали й український, і польський дух.

Тепер гляньмо на ідеологічно безбарвну й життєстверджувальну, на перший погляд, назву чи приставку «новий/нова». У нас он і Нові Вороб’ї, і Нова Діброва, і Нова Рутвянка, і Нове Життя, і Новоселиця. Нове – то було радянське. Радянське – то було нове. Житомирщина засвідчує цю глобальну справедливість і всеохопне моральне задолення 106 назвами!

Гадаєте, перебільшую, приписуючи все радянським ідеологам від топоніміки чи топонімікам від ідеології? Та ні, довідники чітко вказують дати, коли оте доповнення «новий» приросло до стількох сіл.

А що робити тепер? Зараз теж – усе нове! То хай ці села втішаться, що їм не доведеться витрачатися на посвячення в нову добу. Вони ж бо з неї хронічно не виходять.

Треба тільки решту, з відверто совєцькими назвами, перейменувати. Щоб для них нове життя настало. Інакше ніяк. Особливо, для тих сіл, де жменька мешканців. Оте Крупське з півсотнею селян або Жовтневе – з сотнею. А найбільше то треба Червноному Плугатареві – там, пише Вікіпедія, 81 людина живе. Менше, людоньки, ой, менше.

Не читайте Вікіпедію – почитайте живу історію: вона в людських очах, покручених суглобах, порожніх гаманцях селян-старожилів, що були опорою і сировиною минулої епохи. Яка з них зараз опора чи сировина – ото і всього, що – електорат!

Я за нове, їй-богу, але не в назвах. Вірніше, не в назвах насамперед. А то перейменовуючи села, не помітимо, як там люди повимирають. Краще нове життя дайте їм, а не ерзац у вигляді внесення змін у прописку в паспорті і у вивіску перед селом.

А там на радощах творчість і оживе в людях – вони завжди знають, що є що, хто є хто. Дозвольте їм запропонувати свої назви. Але спочатку таки нове життя.

Ірина Кримська