Укотре про правила і безправність. Дорожні нотатки

Їдучи днями в ранковій електричці, спостерігала традицію порушення правил поведінки на залізничному транспорті... 

Ми знаємо, що правила порушують часто. Продаючи пиво – продавці. Але їх треба зрозуміти… Так? Тицяючи контролеру неповну суму за проїзд і не вимагаючи квитка – пасажири. Але обидві сторони компромісу треба зрозуміти. Так? Смітячи у вагонах і псуючи їх обладнання – хулігани. Когось там теж треба зрозуміти. Придумайте самі – кого?

А от ця остання пригода була дуже колоритна. Три черниці їхали в електричці купкою у супроводі велетенського білого пса. Чи, навпаки, він у супроводі черниць. Та втім… Просто пес був без намордника. Ну, і без квитка, я більш ніж упевнена.

Пес – розкішне і дуже миле створіння не викликав у мене негативних емоцій. Сам по собі. Але!

Всі три черниці зручно вмостилися в купе, у той час, коли чимало людей стояло. А пса монашки оприділили у проході. Там людям було затісно, а тут ще пес довжиною більше метра, напевно.

Псу було, мабуть, тривожно, бо він сторожко (хоча і спокійно) стояв, дихаючи у дупу жінці, що мусила ділити це сусідство. А дупа пса була вже у безпосередньому сусідстві зі мною. Проте ще те можна терпіти. Хоча, скажу, від великого пса і запах немалий. Хоча всі ці мої спостереження пом’якшувала моя щира прихильність до пса, що зовсім не виправдовує порушення правил з боку черниць.

Жінки із купе навпроти черниць зробили зауваження щодо пса. Проте служниці віри були незворушні. На якийсь час я збайдужіла до ситуації. Тим паче, що пройшли кондуктори, попросили черниць пса потіснити з проходу, але на цьому – все!

Якщо самі ж працівники залізниці ігнорують порушення правил, через які є загроза безпеці пасажирів, то як бути пасажирам? І той факт, що пес викликав бажання обійняти його, не знімав прикрості від недолугості людей – ні кондукторів, ні черниць обійняти я не хотіла.

Страшно стало, коли в якийсь найнесподіваніший момент, коли я, читаючи, забула, що пес у мене під боком, він раптово сердито і голосно на когось гавкнув – грубо і рвучко. Я аж підскочила. Щоправда, його більше не було чути, проте переляк я отримала.

Обнімати пса мені вже не хотілося. Проте я винуватила знову не його, а господарів, чия зухвалість стала причиною цієї розгорнутої репліки.

Як бути людям у ситуації кричущого порушення порядку? Будемо сподіватися, що нічого поганого пес не здатен заподіяти. Але його можуть до того спровокувати. Чи то він, скажімо, гавкнув від надміру радості сусідства десятків людських дуп? Навряд.

А потім за кілька годин у столичному метрі я спостерігала іншу картину. На приклад про те, як дотримуються порядку і правил у громадському транспорті.

Річ у тім, що якась старушенція хотіла пройти через турнікет із негабаритним предметом. Чергова запевняла, що довжина пакунка (на фото) перевищує півтора метри – очевидячки, це встановлене обмеження. Якщо предмет довший (більший, товщий, важчий), плати – купи ще один жетон у касі і вперед. Отож бабця їхала сама за карткою киянина, а «негабарит» їхав за тарифами.

Тут правила і порядок спрацювали на 100%. Хоча і бабцю, ніби, шкода. Буцім, ай, хай би їхала, подумаєш… А чергова така прискіплива, що ой!..

А врешті, отак воно і має бути. У всьому. Якщо написано у правилах, то так і має бути: у пса – намордник, у бабусі – додаткова оплата на негабаритний вантаж (намордника можна на бабусю не одягати).

На зворотньому шляху в електричку на Борщагівці сів гурт ромських жінок. Вони так кричали, наче гуси гелготали. Люди по-черзі почали робити зауваження, бо ґвалт стояв нестерпний. І що ви думаєте? Примовкли. Може, самі втомилися верескливо балакати, може, прислухалися до зауваження.

Знаєте, ми ж і без читання правил знаємо, що можна у транспорті робити, а чого не дозволяє порядок. Адже так? Що, песику, мовчиш? Головне, щоб не гавкнув у несподіваний момент «так!» Бо я просто злякаюся, а хтось …

Не мовчімо. Нагадуймо правила гуртом.

Ірина КРИМСЬКА

 * * * 

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook