Українські вечорниці в малинському "Сонечку"

Подібно до того, як по великих містах влаштову­валися світські клуби та звані бали, в українському селі складалися свої цікаві традиції спілкування - вечорниці. То був час, коли сонце повертало на зиму і при­рода поступово засинала, коли були зібрані хліб і городина, коли наставали справжні довгі зимові вечори.

Вечорниці з давніх давен полюбляли українські господині. Адже це була чудова нагода для спілкування, коли за вишивкою чи іншим рукоділлям жінки мали можливість обговорити всі свої новини, пожартувати чи то поспівати пісень, іноді навіть потанцювати.

За неквапливою бесідою та нехитрими гостинцями, з чашкою ароматного чаю з медом, під мерехкотіння свічки або лучини, жінки коротали час, і з-під натруджених долонь майстерно з"являлися на світ найкращі візерунки, рушники та сорочки, якими завжди так пишалася українська родина.

Саме такі українські вечорниці намагалися відтворити у своїй затишній оселі вихователі та вихованці центру розвитку дитини "Сонечко", добре знаного не лише в Малині, а і далеко за його межами.

Можливо, для декого з присутніх батьків, це здавалося певною мірою, як альтернатива сучасним інтернет-розвагам наших дітлахів, бо саме повернення до найкращих українських традицій, намагання доторкнутися тендітною дитячою душею до унікальної і самобутньої культури своїх предків поставили на меті організатори цього незвичного для дошкільнят заходу, що скромно називається народознавчою розвагою.

А як воно було і що відбувалося 12 лютого 2014 року у "Сонечку" - дивіться у нашому фоторепортажі.

Фото Григорія Шитюка