В Чоповичах військовослужбовці підняли червоно-чорний прапор. ВІДЕО

14 жовтня в День Захисника України, учасники бойових дій, підняли даний прапор над селищною радою.

7 березня 2018 року Житомирська обласна рада прийняла рішення про піднімання над будівлями державних установ, органів місцевого самоврядування - революційного прапора ОУН, прапора Майдану та прапора захисників України від російської навали. Але зважаючи на відсутність виконання даного рішення Чоповицькою селищною радою, учасники бойових дій долучилися до реалізації самостійно.

Червоно-чорний прапор підняли учасники бойових дій 14 жовтня на День Захисника України.

На мітингу ветерани війни, їхні родичі, активісти та волонтери прийняли рішення, що червоно-чорний прапор поряд з жовто-блакитним буде висіти доти, доки не закінчиться війна.

«Червоно-чорний прапор – прапор воюючої держави. Це символи нашої чорної землі та червоної крові, пролитої за цю землю за всі віки існування України» - говорять організатори.

На акції було прийнято звернення до селищної ради: скасувати рішення, яке обмежує права ветеранів війни щодо пільгового проїзду автобусними маршрутами.

«Не за пільгами хлопці йшли на фронт, але, якщо держава їх надала, то вони повинні бути надані. Якщо держава не виділяє на це кошти, а перекидає цю проблему на плечі органів місцевого самоврядування, то це вже не хлопців проблеми. Нехай вони між собою розбираються» - зазначили на мітингу.

Також хлопці дякують Сергію Диняку, який передав Чоповицьким ветеранам грошову допомогу. Ці кошти учасники АТО поділили навпіл. Частину передали Ярославу Бондарю, сину загиблого бійця Василя Бондара. Ярослав нещодавно прийняв військову присягу як курсант-ліцеїст Київського військового ліцею ім. Богуна. Другу частину віддали Олександру Марченку, ветерану з Пристанційного, який був поранений у ході бойових дій та потребує тривалого лікування.

Завдяки Павлу Бабариці та Віктору Сосулі хлопці змогли організувати важливий для усіх поминальний обід за загиблими. Бійці відвідали Чоповицьке кладовище, де спочиває герой - Василь Бондар. Його дружина Наталія, діти Ольга та Ярослав, їхні родичі були надзвичайно зворушливими від проведеного заходу.