Нам, простим жителям, в епоху глобалізації тяжко собі уявити, що десь неподалік наших осель, є інший світ. Минулої неділі ми відвідали Вишевицький дитячий будинок, школа-інтернат...
Всередині, на перший погляд, доволі непоганні приміщення, які призначені для того, щоб там проживало багато маленьких людей разом. Завідуюча школою провела для нас невелику екскурсію. Показала нам спальні кімнати, кімнати для навчання та відпочинку; в них - іграшки, в класах - підручники та зошити... Здавалося, такий собі санаторій.
От лише чомусь батьки не поспішають забрати своїх дітей додому. Вони перебувають тут роками і лише, коли стають готовими для того, щоб піти в доросле життя, полишають стіни школи. Няні, вихователі, вчителі - саме ці люди замінюють вихованцям батьків та є їх родиною.
Це їх дім і живуть вони в ньому з різного віку. Батьки (в кого є) та родичі і друзі не часто балують дітей своїми візитами. У кожному гостеві, що приїздить відвідати, вони хочуть бачити батька, матір, сестру, брата, товариша, подругу. Кожного разу наші серця стискаються від дитячих поглядів. В когось він благальний, в когось допитливий. Немає більшої радості в світі для малюка, котрий не мріяв би про щось особливе. Хіба можливо описати ту трепетну радість, коли дитина розгортає гарно запакований подарунок? Чи заглядали Ви в ту мить в дитячі очі? Першою фразою почутою від маленького хлопчика в інтернаті було: “Ого, скільки класних іграшок!!!”
Тому БФ “Волонтер 2015” пропонує всім небайдужим долучитися до допомоги дітям-сиротам, які проживають у інтернатах та дитячих будинках Житомирської області.
Дякуємо, всім хто долучився до допомоги, а також всім хто брав участь в поїздці - Володимир Гоменюк, Олена та Іван Старовойт, Жанна Вакуленко, Ольга Єсипчуr, Дмитро Рисай, Олексій Семенів.
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер:
.png){kind=small}
