Все життя – з піснею

Жителям Пиріжок, Головок, Баранівки, Дуброви добре знайомий чудовий голос та гра на балалайці, колишнього вчителя фізики Пиріжківського ЗНВК «Школа-сад», одного із найактивніших старожилів села, 73-річного Анатолія Сергійовича Старовойтенка.

- Співати почав, - зізнається педагог із 45-річним стажем, - ще зі шкільної лави. У 5-му класі почав відвідувати вокально-інструментальний гурток, який у школі проводив вчитель музики Григорій Степанович Михайленко. Саме він навчив мене азам гри на балалайці, а пізніше – гармошці, баяні, прищепив любов до мелодійної української народної пісні. З того часу я – постійний учасник художньої самодіяльності села. Спочатку співав у сільському хорі, а з 1980 року – ансамблі української пісні Пиріжківського Будинку культури «Джерело».

- За 30 років існування колективу, - повідомив методист Малинського районного Будинку культури Микола Омельчак, - його чудовим співом та грою на народних музичних інструментах (майже всі учасники вміють грати самостійно) неодноразово насолоджувались прихильники вокального мистецтва навколишніх сіл, Малина, села Базар Народницького району. Аплодували «Джерелу» під час звітного концерту Малинщини на сцені Житомирського обласного музично-драматичного театру імені Івана Кочерги. Старійшиною і засновником ансамблю був колишній директор Пиріжківської школи Віталій Арсенійович Ярмоченко – пісня «Промайнула зоря» у його виконанні стала, без перебільшення, гімном колективу.

- З піснею, музикою, гумором, - сказав на завершення Анатолій Сергійович, - мені живеться ніби легше: забуваються усі неприємності та негаразди сьогодення.

Богдан Лісовський.    На знімку: Анатолій Старовойтенко за улюбленим заняттям.