Європа у Малині: як дбайливість контрастує на недбальстві

Європейський досвід — це не щось суто імпортоване і те, що викликає заздрість. Це іноді маленькі кроки, які робить поруч член громади, в якій ти живеш.

На таких людей дивляться із захопленням і здивуванням одночасно. А я дивлюся із захопленням на результат їх участі в ствердженні Європи тут, в Малині. Хоча насправді цей процес зветься «прояв самодостатності».

То про що ж я зробила такий довгий вступ?

Ідучи днями своїм мікрорайоном, минала вкотре невеликий пустир біля роздоріжжя на розі вулиці Горького, коли прямувати до РЕМу. На цьому повороті, на клаптику землі, яка ще кілька років тому мала убогий і непривабливий вигляд пустки і занедбаності, висаджено дерева і кущі. Молоді рослини прийнялися і пішли в ріст.

Не так важливо назвати прізвища ініціативних містян. А важливо показати позитивні результати тенденції людяного і дбайливого ставлення до свого середовища, бажання його берегти і збагачувати.

Яка радість, що в різних куточках Малина з’являються такі спонтанні прояви дбайливості.

Через кілька років маленька посадка дасть затишну тінь, утворивши скверик на околиці міста. Він радуватиме око і творитиме свій мікроклімат у нехай навіть мізерному радіусі.

А от за лише 50 метрів уперед є пустир, до якого ще хтось колись докладе зусилля і гарні наміри на зразок щойно описаних.

Нехай перший приклад слугуватиме для наслідування, а другий…

А другий щоб зник швидше, ніж під буйними бур’янами щорічні «опади сміття» цього забутого людьми куточка. Бо то ж не люди, а якісь двоногі виносять на пустир біля РЕМу тверді побутові відходи.

З повагою Ірина Кримська-Лузанчук

* * * 

Підпишіться на нашу сторінку в Facebook