Кращого майстра з приготування узбецького плову в Малині, ніж депутат районної ради Анатолій Задорожний, годі й шукати. А ще колишній вчитель-філолог, заступник начальника Малинського МВ УМВС, перший заступник голови райдержадміністрації полюбляє «тихе полювання» та… вишивання бісером.
- Мої солянку та узбецький плов ще й досі згадують друзі, знайомі, - напівжартома розпочав нашу розмову Анатолій Олександрович. – А останні три роки не уявляю свого життя без вишивання. Сподобалося це, не зовсім чоловіче, заняття у кума в гостях, коли побачив, як вправно бігали пальці з голкою його доньки.
Своєрідний лікнеп проходив у Інтернеті впродовж 2-3 місяців. Ще тоді пригадав, як під час навчання у Рівненському педінституті один з-поміж усіх хлопців-однокурсників в’язав шкарпетки, кофти на замовлення дівчат. Спочатку трішки боязно було брати до рук голку, нитки, матерію, але коли один раз спробував -- сподобалось.
Загорівся й вирішив продовжувати. Перші дні дружина за вечір затягувала мені до 10-15 різних різнокольорових ниток. А далі все налагодилось, і тепер премудрості вишивання знаю досконало. Більше того, навчив вишивати бісером трьох онук та одного колегу.
Нині в творчому доробку Анатолія Олександровича -- близько 40 ікон, більше десятка картин. Оздоблює бісером і одяг – плаття, спідниці, сарафани, кофтини тощо. Найменшій онуці Олександрі вишив до 1 вересня плаття. Тепер планує костюм своїй доньці Наталії.
Анатолій Олександрович каже, що в середньому на вишивання однієї ікони витрачає до двох місяців. Необхідну тканину з малюнком, чеський бісер замовляє у фірмі «Барвиста вишиванка» з Тернополя. Без роботи вишита сорочка із 30-35 тисяч бісеринок обходиться приблизно в 600-700 гривень. Жіночий сарафан «з’їдає» 15-20 тис. бісеринок, дитячий одяг – 20-25.
За улюблене заняття сідає переважно ввечері, коли дивиться телевізор. Не вишиває у святкові та вихідні дні. В цей час шукає різноманітні «родзинки» з чарівного світу вишивки в Інтернеті. Свої ікони та картини дарує рідним, друзям, знайомим. Ікона «Ісус Христос» прикрашає власну квартиру. Дітям вишив іменні картини.
- Я - діабетик і гіпертонік, але з того часу, коли зайнявся вишиванням, у мене покращився зір, кінчики пальців раніше німіли, а зараз, немов у гітариста, - жартує Анатолій Олександрович. – Тому раджу всім прислухатися свого серця: коли воно підказує, що ти повинен зайнятися справою, котра тобі до душі, так потрібно й робити.
Богдан Лісовський
Анатолій Задорожний вчить вишивати онуку Олександру.
Фото автора.
вологість:
тиск:
вітер: