Закликаємо всіх земляків не забувати про те, що війна не скінчилася...

Останнім часом більшість українців не мають змоги допомагати військовим та й втратили віру в те, що допомога надійде за адресою, кажуть волонтери.

Сьогодні українським волонтерським та благодійним організаціям вже не вистачає коштів, щоб забезпечити військових усім необхідним. Благодійники розповідають, що зараз люди не так активно допомагають армії, як робили це раніше.

Від самого початку війни на сході волонтер Тетяна Левкова допомагає військовим. Тетяна підтримує постійний зв’язок з земляками, що проходять службу в ЗСУ, Нацгвардії, добровольчих батальйонах, що кожного дня ризикують своїм життям на передовій.

Волонтер розповідає, що хлопцям важливо не тільки форма та спорядження, а й моральна підтримка земляків, рідних та близьких. Сьогодні, щоб забезпечити хлопців усім необхідним в державному бюджеті не вистачає коштів. Тому можна констатувати, що у взаємодії волонтерів та населення проглядаються декілька тенденцій: люди змирилися з війною, реальні доходи населення зменшуються, тому в людей немає можливості допомагати, а також велика кількість шахраїв, що обдурюють людей.

«На початку війни була створена ГО “Малинщина” (громадська організація,головним і єдиним завданням якої була допомога військовим та їх сім’ям). Відкрили офіс. Кожен з земляків приходив і приносив кошти, хто скільки міг. Жертвували і по 200, і по 500 гривень. Дивувало те, що приходили пенсіонери і приносили останні копійки. Вони не забували про те, що йде війна, що гинули кращі сини нашого народу. Парадокс в тому, що допомогу пропонували ті, хто найменш забезпечений фінансово.

Психологи пояснюють, що українці психологічно виснажилися. Інформація про загиблих і поранених, яка рік тому здавалася страшною, тепер стала буденним повідомленням зі сходу. З початком війни люди плакали біля телевізорів, дивлячись кадри про загиблих хлопців.

Цю проблему коментує психолог Ростислав Гривул: «Зараз українське суспільство дуже нагадує хвору людину, яка живе з хронічною хворобою усе життя. Через певний період ця людина просто звикає до хвороби і перестає звертати увагу на біль».

Але Тетяна працює і далі увійшовши в команду БФ «Волонтер 2015». Зокрема 19 листопада вона побувала з візитом у Військовому медичному клінічному центрі Західного регіону у Львові, де на лікуванні знаходиться чимало наших земляків. Провідувала хлопців не з порожніми руками. Завезла трішки домашніх страв. Зокрема, для моральної підримки хлопців, попрацювали учні «Школи-ліцею №1» та діти садочка “Ялинка”, які намалювали свої роботи для поранених бійців.

Хочеться подякувати учениці ліцею Жанні Смалюк за чудові ляльки мотанки, що дівчина виготовила власноруч. Дехто з чоловіків не зміг просто стримати сліз, переглядаючи дитячі малюнки. Один з бійців побачивши на зворотній стороні малюнка мобільний номер – зателефонував.

Розмова вийшла зворушлива!

Закликаємо всіх земляків не забувати про те, що війна не скінчилася. І люди, які захищають нас на передовій, потребують нашої допомоги тут, в тилу. Боронити державу можна не лише з рушницею в руках, а й допомагаючи солдатам, нехай не фінансово, але й просто навіть теплими речами та продуктами, адже ми всі хочемо жити на мирній землі під мирним небом.