Facebook 

 

Напишіть нам   Реєстрація    Вхід

Про ЄС та «ПроПозицію»: кому і що винен Сухомлин

10.07.2020
Малин

Засновник тюнінг-ательє Максим Грунський: «Я починав у Малині, а сьогодні обшиваю авто з Монако»


Про те, що успіх – це наслідок тривалої праці і море терпіння – малинець Максим Грунський знає не з чуток. До своєї мети він впевнено крокував останніх майже 10 років. У 16 він обшивав штани на маминій машинці, а сьогодні у свої 28 - обговорює дизайн салону автомобіля власника з Монако. При цьому впевнено зізнається: ще жодного дня в житті не працював, бо все, над чим трудиться, – йому в задоволення.

ІнфоМалин продовжує серію матеріалів про наших земляків, які досягли успіху і змогли перетворити хобі в улюблену роботу. На цей раз про свій шлях до мрії, найбільш грандіозні проекти та плани на майбутнє кореспондентці ІнфоМалин розповідає власник столичного тюнінг-ательє «MAXMAL» Максим Грунський.

***

- Максиме, розкажіть, будь ласка, з чого все починалось?

- Насправді я все дитинство мріяв стати дизайнером автомобілів. Усі зошити були змальовані улюбленими моделями авто, які я на свій смак доповнював, і робив це, як на мене, доволі цікаво. Коли мені було 16, я вже підшивав штани на маминій машинці, пробував щось там вишивати. І якось, пригадую, мій друг запропонував допомогти йому відтюнінгувати салон авто. Ми закупили найдешевшу китайську тканину і взялись до справи. Це був наш перший проект, з якого все стартувало. Згодом один знайомий, побачивши результат, запропонував прошити також і йому салон. І так все потрохи закрутилось…

- Пам’ятаєте свої емоції тоді? Що вас мотивувало рухатись вперед?

- По правді кажучи, тоді я ще й подумати не міг, що це стане справою мого життя. Ми були юні, і просто робили те, що подобалось. Паралельно я навчався на інженера-механіка у нашому Малинському лісотехнічному коледжі. Не можу сказати, що я хотів стати інженером-механіком. Єдине, що мені подобалось і про що я мріяв, – це розробляти дизайн авто. Ну я майже досягнув цього (сміється, - ред.).

І так один, другий, третій, четвертий, п’ятий, шостий і сьомий проекти. Почали отримувати перші прибутки. Пізніше я приїхав працювати до Львова. Пропрацював там три з половиною роки. Але змушений був покинути роботу, оскільки не зійшовся характерами зі своїм партнером по праці.

- І Ви повернулись до Малина?

- Так, вирішив, що треба їхати додому. Повернувшись, взявся дещо змінити підхід до роботи – покращив технологію, поміняв ціни, розширив асортимент матеріалів. Згодом зрозумів, що мені все одно бракує знань у моїй справі. Почав шукати справжніх гуру тюнінгу. І, як кажуть, хто шукає, той завжди знаходить. Натрапив на роботи московської спеціалістки, зв’язався з нею і почав просити, щоб вона поділилась зі мною знаннями. Довелось довго її вмовляти, але врешті договорився за немалу суму навчити мене усім тонкощам роботи. Так я вирушив до Москви. Пробув в неї тиждень і за цей час зрозумів, що усі 6 років я робив усе неправильно (сміється – ред.) До того мені здавалось, що всього можна навчитись з відео на YouTube. Та я помилявся. Знання потребують вкладень. І я говорю не лише про мотивацію, терпіння, наполегливість, а й про фінанси. І ніколи не варто жаліти коштів на навчання. Рано чи пізно, зараз чи у далекому майбутньому вам обов’язково все вернеться. Щонайменше, успіхом.

- Мені відомо, що сьогодні Ви працюєте у Києві? Розкажіть про те, як наважились переїхати у столицю. Адже там все-таки більша конкуренція, мабуть?

- Трохи ще пропрацювавши у Малині, я зрозумів, що мій бізнес не для малого міста. Згадав, що знайомив пропонував приміщення для роботи у Києві, і так наважився переїхати у столицю. Бо чим більше замовлень, чим різноманітніший асортимент авто, тим більше можливостей для реалізації ідей і для розвитку. Останні 2,5 роки я вже в столиці і абсолютно задоволений своїм вибором. І клієнти, з якими тепер працюємо, це підтверджують. Сьогодні доволі велика частина замовлень надходить з Європи, і це не може не тішити. Попри все, ми продовжуємо отримувати частину замовлень з Малина. У місті досі працює невеличке ательє. Не маю на меті його закривати, бо не бачу сенсу навіть попри те, що у Києві можемо надавати аналогічний асортимент послуг. Та й з дівчатами, які там працюють, маємо добрі стосунки, можна сказати майже родинні... Не можу забрати у них роботу. 

- Скільки працівників задіяні у вашій справі?

- У столичному ательє на даний момент семеро. Донедавна я також працював разом з ними, бо люблю цю роботу і мені це приносить задоволення. Але півроку тому зрозумів, що мушу присвятити себе організаційним питанням, і зосередитись на керівництві. До речі, одразу помітив, від коли припинив працювати фізично, справи пішли вгору. Недарма кажуть, що той, хто працює фізично, не може думати. Десь так воно і є. Ти з часом стаєш виконавцем, і складно перемикатись. Це при усій повазі до всіх, хто працює руками. Але власне за останні півроку я помітив найбільше результату від своєї праці. Так, я все одно втомлююсь, можливо, навіть більше, емоційно також виснажуюсь, але це у задоволення.

Більше того, тепер точно знаю, що набагато краще керувати справою, про яку ти знаєш абсолютно все. Так ти можеш більш тверезіше оцінювати об’єми роботи, терміни і спілкуватись із працівниками на одній мові. Ти розумієш їх, вони тебе. А коли є домовленість, успіх ближче.

- Чи важко знайти працівників?

- Так, однозначно. Думаю, що сьогодні загалом спеціалістів важко відшукати. Чимало справді цінних кадрів вже давно за кордон переїхали. І ще помітив, що мені простіше взяти на роботу молодого хлопця, який себе не спішить називати професіоналом, і навчити його, ніж спеціаліста з 20-річним стажем. Оскільки, часто людина хоч і вміє працювати, але робить все на автоматі, без ентузіазму та бажання розвиватись. Натомість молодь можна навчити і заохотити працювати на результат. У цьому я вже переконався.  

- Який найкрутіший ваш проект?

- Зараз працюємо над дуже цікавим проектом – це авто з Монако. Його власник має у своєму гаражі близько десятка автомобілів, серед яких і Rolls-Royce, і Mercedes G-класу, який зараз тюнінгуємо. Наше завдання – повністю перешити салон червоно-чорною шкірою. Без обшивки не залишиться жодна деталь - і це, напевно, і є основною особливістю цього замовлення. Бо переважно наші клієнти лише частину салону хочуть обшити, а в цьому випадку – весь. І це при тому, що часу нам виділили дуже мало. Семеро спеціалістів повинні виконати роботу за 1,5 місяця. Змушені поспішати, але водночас хочемо все зробити максимально якісно. Є багато речей, яких ми раніше не робили, мусимо вчитись в процесі, освоювати нові техніки, але це для нас своєрідний виклик. Позитивний, звісно.  

- Скільки коштують Ваші послуги, якщо не секрет, звісно?

- Насправді, сказати важко. Оскільки, все залежить від об’єму замовлення і деталей, з якими потрібно працювати. Очевидно, що ціна обшивки керма і всього салону різнитиметься у кілька тисяч доларів. Загалом, ціни коливаються від 70 дол. до 5000 дол. Стандартний комплекс послуг – близько 500 дол. Виконуємо роботу сім днів – це той термін, на який, здається, кожен може собі дозволити залишити авто. До кожного проекту намагаємось підходити творчо і сумлінно. Я сам не дозволяю собі халтурити, і працівників так вчу. Бо там, де байдужість, для успіху немає місця.

- Як вплинув карантин на ваш бізнес?

- Звісно, ми відчули усі наслідки пандемії, ізоляції, кризи тощо. Якщо світові гіганти сьогодні несміливо говорять про збитки, то що говорити про нас… Зараз люди не так спішать викидати кошти на забаганки, думаючи, що в принципі можуть їздити і у старому салоні. Такі правила диктує час, нічого не зробимо. Але попри все продовжуємо періодично отримувати замовлення - цікаві, коштовні, тому особливо нарікати не берусь.

- Розкажіть, будь ласка, яким бачите своє майбутнє через п’ять років.

- Мені багато не потрібно… Лише б стати найкращою компанією у ЄС по дизайну салонів авто (сміється, - ред.). Цього буде достатньо! Хочеться мати репутацію фірми, яка працює якісно, пунктуально і пропонує справді достойний дизайн салонів авто. Також прагнемо працювати зі смаком, щоб нас впізнавали. Я завжди кажу, що задіяний у творчій сфері. Можливо занадто голосне порівняння, але аналогічно, як Леонардо Да Вінчі працював пензлем, так і ми працюємо, але машинкою.

Не буду лукавити – хочеться і визнання. Вже сьогодні щиро радію, коли бачу що за нашою діяльністю починають стежити такі гуру як West Coast Customs – американська компанія, яка займається тюнінгом авто вже майже 30 років. Всі, хто дивились шоу «Тачка на прокачку», знають цю компанію. Здавалося б, де вони, а де ми. Я про це і мріяти не брався, але сьогодні це мотивує. Мотивує не здаватись, розвиватись і, незважаючи на якісь перепони, впевнено йти до мети.

Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО

***

 

 

Поділитися:

Коментарі

Логін: *
Пароль: *
Коментар: *
Відмінити
* Необхідна інформація