Жінка з Чопович творить голкою та нитками

Життя 38-річній жительці селища Чопович Малинського району Тетяні Олексіївні Іваненко сюрпризів принесло вдосталь. Родом жінка із села Заболоть сусіднього Радомишльського району.

Після навчанні в школі, закінчила дівчина ПТУ №34 за спеціальністю «Ткач». Трудову діяльність розпочала за спеціальністю на Дарницькому шовковому комбінаті. Затим навчалася на технолога в Малинському лісоколеджі. Тут зустріла свою долю – коханого чоловіка Петра, який працює водієм «швидкої допомоги» у Чоповицькій міській дільничній лікарні. Народили і виховують нині шестирічну доньку Анастасію, яка допомагає батькам по господарству.

- З дитячих років «захворіла» я вишиванням, - розпочала нашу розмову Тетяна Олексіївна. – Тепер не уявляю свого життя без цього клопіткого захоплення. Вишиваю вночі, адже, як усі сільські жителі, тримаємо чимале підсобне господарство – свиней, курей, обробляємо 30 соток городу.

У своєму творчому доробку має ця жінка більше ста вишитих робіт – картин, серветок, подушок тощо. У вільний час прикрашає картини жінка бісером, чого її навчила майстриня із Гамарні Ніна Хаюк. Мотиви і сюжети для власних робіт Тетяна бере із журналів, газет, Інтернету. Найбільше полюбляє вишивати на релігійні мотиви, природу.

- Вишиті роботи і вироби з паперу, бісеру, тощо часто прикрашають виставки нашої книгозбірні, - сказала про молоду майстриню завідуюча бібліотекою-філіалом №2 селища Поповичі Галина Сніцаренко.

– Це взагалі мужня, трудолюбива і дуже талановита жінка. Після того, що вона пережила, і знову взялася за голку і полотно, це взагалі унікальний випадок.

- Рік тому Тетяна готувалася білити хату, - продовжила Галина Іванівна. – Але раптово в один момент вапно, розбавлене водою потрапило їй на очі, внаслідок цього жінка отримала тяжкі опіки очей і обличчя. Ліве око довелося лікувати у місцевих закладах охорони здоров'я, а потім порадили поїхати на огляд і профілактику до державної установи «Інституту очних хвороб і тканинної терапії імені В.П.Філатова Національної академії медичних наук» в Одесу. Курс лікування, виписаний спеціалістами цієї медичної установи, допоміг.

А ще один курйозний випадок трапився у житті майстрині, коли вона, вишиваючи пізно уночі, не помітила, як загнала собі в долоню повністю голку…Не дивлячись на життєві казуси, молода жінка знову повернулася до повноцінного життя, а головне – Валя до рук голку і матерію, на якій хрестик за хрестиком з'являються улюблені узори, квіти, мальовничі пейзажі тощо.

На столі, з-поміж великої кількості вишитих робіт, гордовито красувався паперовий красень-лебідь.

– І з паперопластикою товаришуєте? - запитую. – Так, - відповіла жінка. Виготовила таких уже три. На виготовлення таких лебедів затрачаю в середньому дві-три неділі. На виготовлення одного лебедя в середньому йде одна тисяча акуратно складених папірців. А ще я люблю виготовляти сувеніри з мила, бісеру. Із звичайного дроту виготовляю дерева, прикрашені бісером, кольоровим папером тощо.

- Поки живу потрібно працювати і приносити радість і хороший настрій людям, - сказала на завершення нашої розмови жінка. Добре, подумалося. що є ще серед нас люди, які уміють долати життєві негаразди і крокувати по життю з гордо піднятою головою як Тетяна Олексіївна Іваненко, яку поважають і шанують колеги, друзі, рідні, односельчани.

Богдан Лісовський