20-річний захисник дивом вижив після поранення у серце
Під час активних бойових дій на Житомирщині і сусідній Київщині міська лікарня Малина стала фактично прифронтовим медзакладом, де надавали першу допомогу пораненим військовим. Хірурги, які раніше здебільшого зіштовхувалися лише з типовими випадками, повинні були оперативно перекваліфікуватися та «включитися» у нові, бойові реалії.
Нині очільник Малинської лікарні та хірург Тарас Шевченко каже: кожен поранений військовий, який потрапляв на стіл місцевої операційної – запам’ятався медикам. А деякі сюжети – у буквальному сенсі ввійдуть в історію.
Один з таких – про 20-річного воїна Володимира Гордієнка. Хлопцю дивом вдалося втекти з російського полону та вціліти після допитів, тортур та обстрілу окупантами авто, на якому він рятувався зі своїм побратимом. Тільки уявіть собі: три дні після цього він – з уламком в серці – йшов лісами з-під Іванкова до Малина. Беж їжі. Перев’язавши рану звичайною футболкою. І дійшов. Його таки вдалося врятувати.
Про деталі цієї історії – у короткій розмові MALYN.MEDIA з Тарасом Шевченком.
В.о. директора Малинської міської лікарні Тарас Шевченко
– Тарасе, дивовижний випадок! Як це взагалі сталося?
– Справді, такого не забудеш! Цього хлопця привезли до нас із села Малинщини. Після втечі з полону, блукання лісами, воїн звернувся до жителя, який, власне, і посадив його в машину, довіз до «бетонки», звідки його забрали бусом у лікарню.
– У якому стані Володимир поступив?
– Що цікаво, в абсолютно стабільному. Він сам ходив, розмовляв і навіть встиг розповісти нам про все те, що пережив. Звісно, ми були вражені, коли почули, що він після усіх тортур, з пораненнями він йшов лісами впродовж трьох діб. Без жодної медичної допомоги, без їжі, перев’язавши рану футболкою.
Ми його оглянули, побачили, що є вхідне поранення. Найбільше йому уваги приділяв хірург-ординатор Антон Гончарук.
На місці зробили рентген. Але рентген-знімок не може так детально показати ситуацію, як КТ, якого у нас, на жаль, немає. Побачили лише, що щось є десь близько біля серця.
У нього вже був пневмоторакс (скупчення газу, найчастіше, повітря, в плевральній порожнині з одночасним підвищенням тиску в ній, – ред.) Ми трохи стабілізували його, два дні поспостерігали за ним і відправили на Житомир.
Уламок всередині тіла Володимира
І вже потім нам житомирські колеги перетелефонували й розповіли про результати комп’ютерної томографії. Лікарі виявили, що в стінці лівого шлуночка, за півтора міліметра від порожнини серця знаходиться уламок.
Таке поранення могло призвести до наскрізного отвору у серці, спровокувати масивну кровотечу, гемотампонаду, яка своєю чергою могла призвести до трагічних наслідків. Але чоловік вижив.
Згодом з Житомира його перевели у столичну Феофанію, де днями успішно прооперували, діставши небезпечний предмет…
Цей уламок хірурги Феофанії витягли з Володимира
– Скільки часу він міг би ще прожити, якби його вчасно не привезли в лікарню у Малин?
– Міг прожити й 20 років, чи дожити до 100. А міг при першій загрозливій ситуації чи навантаженні за пів години після поранення померти.
Там залишалося 1,5 мм до проникнення в серце. Це дуже мало. Володимиру насправді дуже пощастило. Не було ані передбачуваних кровотеч, ані цілком логічних ускладнень. Уламок пройшов майже ювелірно.
Володимир Гордієнко з медиками лікарні “Феофанія” після операції
– Під час активних бойових дій ви проводили по три-чотири складні операції в день. Були ще випадки, які вам запам’яталися унікальністю?
– До війни ми з колегами не мали як такого досвіду роботи з бойовими пораненнями. Тому кожен випадок – пам’ятний та унікальний. Мали багато пацієнтів з осколковими пораненнями голови, тулуба, грудної клітки тощо. Але оскільки на базі нашої лікарні немає КТ, як я вже говорив, то ми не могли точно зафіксувати, де саме застрягали уламки чи кулі… Лише приблизно.
– До речі, якщо вже заговорили про КТ. Ця тема була актуальною і до війни, пригадую. Але зараз особливо. Яка «ціна питання»?
– Загалом апарат з проєктно-кошторисною документацією, облаштуванням спеціальної кімнати, ремонтом обійдеться у близько 15 млн грн. Лікарня самостійно такі суми не потягне. Тут треба дотації з міського, державного бюджету, або ж – допомога благодійників. Ми можемо на себе взяти тільки мінімальні витрати.
– Окрім КТ, яких ще потужностей потребує Малинська лікарня? Війна нагадала усім про роль медицини та медзакладів.
– Потрібно проводити реконструкцію, облаштовувати палати. Є потреба у нових рентген-апаратах, зокрема, у мобільних рентген-апаратах. Я можу довго перераховувати наші запити.
– Ви також зазначали, що надавали першу допомогу, не маючи досвіду військового медика. Де черпали знання? Як виходили з ситуації?
– У нас є завідувач, який має послужний досвід за спиною. Є також спеціалісти, які навчалися ще в часи, коли в університетах читали такі предмети. У кожного з наших медиків є база знайомих, друзів, які щось підказували. Медицина, як, напевно, будь-яка інша сфера, – постійна дорога знань. Ти не можеш просто закінчити університет і потім лише використовувати знання. Ти постійно вчишся, постійно вдосконалюєшся. Кожен пацієнт – твій підручник.
Спільними зусиллями ми з командою приймали рішення і боролися за життя. Минуло неповних два місяці війни, а ми вже серйозно вдосконалили свої знання для роботи у нових умовах. Сподіваюся, зовсім скоро вони нам не знадобляться.
Розмовляла Олена ПЕТРЕНКО
Складна операція у Феофанії тривала п’ять годин. Лікарі оперували на працюючому серці Володимира Гордієнка за допомогою спеціальних стабілізаторів. За декілька годин після оперативного втручання Володимир вже розмовляв, а на наступний день – ходив.
Під час операції (фото: МОЗ)
Напередодні свого дня народження Володимира виписали з лікарні, але він досі перебуває на зв’язку зі своїми лікарями.
МОЗ дякує кожному медичному працівнику України, який за сьогоднішніх реалій продовжує рятувати життя. Ви – надійний тил, ви – янголи-охоронці життя, ви – наша міць та стійкість!
MALYN.MEDIA — нова версія сайту
ІнфоМалин — сторінка у фейсбуці
MALYN.MEDIA — телеграм канал
Поділитися:
вологість:
тиск:
вітер:
.png){kind=small}
