Народ, поки ти там спав, а я дивився якусь американську хвантастику, один партізан-терорист (подпольна клічка «Сікач») пройшовся по всіх тилах, тобто коментах, і розніс в пух і прах всіх і вся. Більшості з нас уже не привикати до подібних вилазок, але дісталося й новачкам.

Новобранці, з боєвим хрещеніям вас!

Я ж, не хвалю себе так дуже, але героїчно намагався перешкоджати підступним намірам. Партізан виявився хитрішим, сперва зробив вид, що не помічає, потім заявив, що його гів…омети більшого калібру від моїх і всіх разом узятих. Але, ох і хитьор, так все чемненько, все через «прошу», «будьте люб’язні», «та що Ви, только послі Вас»... Кричу йому й махаю білим прапорцем: «одумайся і всьо простим». Та він знову з гів…омета як бабахне. І, прям война... І, ніби відчуваю гупіт його серця, от-от вилетить з могучих грудей…

Народ, а що як і направду вилетить??? Война ж то видно, що затяжная, аж поки… не вилетить... Та й безсмислєна.

Понятно, що «Сікач» буде воювати аж до скончанія… Не про те подумали: до скончанія правління сатани та гибелі всіх його посіпак...

І що робити?

Єсть ідея. Дивись, народ, ми тут уже всі обстрєляні, розшифровані і в будущем осуждьонні грозними справедливими судами історії. Нам тєрять нєчого. Адміни блокувати оружиє нашого героя не можуть, бо підніметься вой на всьо Україну. Типу «Свобода слова у Малині не для «Свободи»!». Кромє того, не дать «Сікачу» щось громити може привести до угасанія його духу, духовной енергії, а в дальнєйшем і… Прости Господі!!!

Отож, к чому я веду. Представим, що ми під зонтіками в уютном тихом паркі й ведем свої бесіди, а пролітають не гів…обімби, а просто вороньйо  розшумілось, а зонтики затєм, щоби какашки на голову не падали. Конце-концов, всі оті «ФЕ» - це ж не «ФАУ».

Народ, може у тебе єсть друга мисля?

Збирався сотні разів в блозі викласти власне бачення ситуації, але стримувався, вважав, що не маю права. Обмежувався лише коментарями, як відповідями на відкрите ХАМСТВО та ПАДЛЮЧНІСТЬ деяких з місцевої політичної «еліти».

Останнім часом все частіше підсвідомо наспівуєш «Скрябіна» «Нас кинули!»…

Чогось тривожно перед завтрашнім, вірніше, вже сьогоднішнім днем…

Невже кинуть?

Я не про всіх. Раби, якщо їх хоч