— Помер то й помер. Ми не хочемо про те говорити, — розказують у сільській раді. — Ніхто з нас за ним шкодувать не буде. Надіємося, що втрапить в пекло за все, що зробив. На весь світ наше село прославив. Їхня хата стоїть розвалена, подвір'я бур'янами заросло. Мєстні лякають нею дітей. Ніхто там жить і строїться не хоче. Бояться одної згадки про Толіка. У нас є люди, які помнять його ще дитиною.