Від еко-квесту до протесту. Хотіли як краще, а вийшло, як і хотіли?

Квест до Дня довкілля «Наше Полісся» закінчився. Він був суперактивним, динамічним і дуже людним.

Коли зустрічала публікації в мережі, у ЗМІ не могла не зупинитися, щоб не ознайомитися із розвитком подій, до яких було причетно стільки шкіл і стільки дітей! 100 шкіл – це вам не жарти! Із районів, якими опікується Павло Дзюблик, нардеп й ініціатор квесту.

Найбільшим досягненням конкурсу, який передбачав для переможців чималу винагороду, стало натхнення сотень як емоційна хвиля, що охопила величезні території. А що ще? Творчість і мода на природу, якій допомагаєш врятуватися кращими людськими проявами.

Ми (суспільство) вже рухаємося до систематичних (але ще не постійних) проявів творчої і діяльної турботи про довкілля не лише в межах свого подвір’я, садка чи городу. Це очевидно. І почасти рухаємося без заохочень потенційною нагородою. Проте нічого поганого немає і в заохоченні. Мабуть.

БАГАТО СВІТЛИН НА СТОРІНЦІ Еко - квест від Павла Дзюблика "НАШЕ ПОЛІССЯ"

Однак із доброї, на перший погляд, справи вийшов двоякий результат.
Справа ж дійсно добра! Хіба ні?
Ну і що, що діти, школи метушилися з ініціативи і подачі ідеї нардепа?
Ну і що, що хотіли винагороди?
Хіба у епоху ринкової економіки це не чесний стимул?

То чому ж така гаряча дискусія? Ні, варто бути об’єктивною — не дискусія, сварка.

Учасники квесту, переможці і переможені, образники і ображені, безкорисні і корисливі — ніхто не уникнув зацікавленості у суперечці в коментарях до оголошення результатів. Звичайно, не було відвертої брутальщини і заборонених прийомів. Бо варто ж зважати на середовище.

Освіта ж бо! Територія, де плекають знання і мораль.

Однак діалог балансував на межі до відвертої неприязні і осудження. Уявляю, як то все озвучувалося поза віртуальним полем коментарів!

Особисто я збентежена дискусією. Так дивно. Сама ж почасти беру участь у дискусіях з різних тем, у суперечках з різних актуальних приводів. Але є сфери, де неприпустимі високі інтонації, гучні репліки і стиль базарної сварки.

Як могли люди, які ось вітали квест на підтримку природи, виховання, краси і творчості, тут же вдатися до проявів, абсолютно неприпустимих для цих категорій?

Суперечка на сторінці у Фейсбуці засвідчує нашу спільну незрілість?

Але цим узагальненням я ображаю тих, хто просто висловлювався з оцінкою ситуації, не ображаючи нікого. Та загально діалог виглядає як галасування навколо шкури ведмедя. Хочеться відійти і сказати: у такому галасі і негативі не потрібно ані шматка від неї.

Висловлювання у коментарях до теми підсумків квесту поділилися на кілька груп.

КОМЕНТУЮТЬ ТУТ https://www.facebook.com/groups/EKO.KVEST.Nashe.Polisya

Найбільша: «Ура! Ура! Ура!».

Тут чималий гурт переможців, їх прихильників і просто захоплених змаганням, позитивно налаштованих до насолоди процесом (не результатом) змагань.

Друга, теж найбільша у негативі – група опонентів: «Уууууу!».

Ті обурюються з різних причин. Наприклад, а чи потрібно грошима стимулювати у змаганнях – це ж бо школа! Або: все ясно, вибори наближаються. Або ще: перемогли фаворити. Ще: міським школам легше перемагати, публіки підтримки більше, а у селі ще й інтернету немає.

У багатьох є питання до журі. Активно питали, а хто ж конкретно поіменно у тому журі? І що означає обіцянка «без подарунків ніхто не залишиться»? І чи не корисніше тих грошей підкинути сільським школам?

Мені сподобався найперший коментар однієї панянки: «Дякуємо за отриманий досвід». Можна було б на цьому і поставити крапку. Але якщо дискусія після події така ж гаряча і активна, як і сам квест, може щось все ж не так?

На мою думку (думку зовсім незмагальної спостерігачки), є дві важливі тези, які варто ініціаторові квесту (ким би він не був) зауважити на майбутнє.

Перше, сільським школам неможливо змагатися нарівні з міськими. У слабших учасників можуть опуститися руки. Адже ті переможні гроші їм би так знадобилися!

Друге, судити варто прозоріше і за більш різноманітними критеріями. І третє, не припиняти виявляти таку ж ініціативність і щедрість винагороди поза депутатською каденцією і поза будь-якою посадою, а суто із міркувань людяності і щедрості.

І найголовніше: щоб метою була не стільки перемога і нагорода, як бажання творити прекрасне і берегти природу безумовно, без розрахунку на…

Далі буде…

Зацікавлення виявила Ірина Кримська-Лузанчук